?

Log in

09 грудень 2017 @ 23:42 FAQ по "Сердцу Меча"
Их накопилось столько, что проще собрать в одном месте и всех новых вопрошающих сразу посылать туда. Вот начну с этого треда. Никто не хочет позадавать вопросов?


NEW


Если в Империи совершеннолетие с 18, то со скольки оно в Вавилоне? Просто Бет еще не молодовата ли для свадьбы? Или для императоров это не важно? И еще - сколько там можно иметь жен и мужей? Если их несколько, то все, кроме одного - это всегда "м-браки"?



Сколько всего планируется романов в цикле (не вообще о мире Рима-Вавилона, а именно о пассажирах "Паломника") и когда приблизительно должен выйти следующий?



 


Какие бывают разновидности гемов?

Почему христиан и мессианских евреев, ушедших с Эбером, не пускают на Землю? 


Скажите, а где можно побольше узнать о мире СМ? Про историю Крестового Похода, про то, откуда вообще пошли Рим и Вавилон. Про политическую систему там и там. Вот, например, вавилонские "дома" и римские доминионы - это сходные образования или различные? Кто и на какой срок выбирает тайсегуна Рива? Всех ли глав вавилонских домов выбирают?



Как связаны ПТСР и Сердце меча - через пролог. Хотя не могу сказать, что разобралась в этой истории. Что такое этот А-Шиар? Чего он хотел? Как история Белгариона вписывается в общую канву событий? Какое отношение к этому всему имеет Брайан Риордан? Или это один и тот же человек? Будьте добры, объясните кто-нибудь!

Новое! http://morreth.livejournal.com/575240.html?thread=18645512#t18645512
About this Entry
Свободная Луна
26 серпень 2017 @ 16:29 Верхний постинг
Вместо эпиграфа

Ненавижу убийцу, что осуждает вспыльчивого.

Ненавижу прелюбодея, когда осуждает блудника.

Ненавижу глупца, философствовать мнящего.

Ненавижу судью, взирающего на лица.

Ненавижу молчащего, когда время говорить.

Ненавижу учащего, а ничего не знающего.

Ненавижу враждующего, ведь не любит он Бога.
Св. прп. Кассия, песнописица




Френд- и банполитика

Я зафренживаю людей, которые либо являются моими пореаловыми знакомыми и френдами, либо чем-то меня очень заинтересовали.

Я не люблю людоедов, поэтому если у вас во френдах людоед, то у меня во френдах не будет вас.

Бан-политика очень проста: не наезжайте на моих друзей и родных и не проповедуйте людоедства. За наезды на себя я баню под настроение, приступы великодушия накатывают и откатывают.

Когда-то я считала, что должна каждому давать свободу слова, но с тех пор у меня отросли внутренние границы. Этот ЖЖ - мое пространство. Тот, кто пришел без приглашения, должен вести себя так, как если бы без приглашения пришел на чужую вечеринку: или стань желанным гостем, или хотя бы веди себя прилично.

Репост- и дайджест-политика

Она еще проще: у меня можно брать для своего журнала и дайджеста все, что не под замком, не спрашивая предварительного разрешения. Только будьте добры, не приписывайте себе или кому бы то ни было авторство взятого.

Мои переводы:

Читати більшеCollapse )
АПД. Решила собрать в кучку немногочисленные собственные стишки.

Отставная фрейлина... - http://morreth.livejournal.com/965321.html
Птица и самурай - http://morreth.livejournal.com/1012624.html
Гонец из Пизы - http://morreth.livejournal.com/1242013.html
Черешнева Богоматір - http://morreth.livejournal.com/2954491.html

А вот еще полезный баннер. Тут много классических книжек на разных языках.

Go To Project Gutenberg
About this Entry
Свободная Луна
15 січень 2017 @ 20:50 Чому Шерлок скотився в сране гівно, і чому він, власне, був на це приречений
Все, що закидають серіалові, починаючи з третього сезону, справедливо.

Але... несправедливо.

Зараз поясню.

Ким є Шерлок Холмс (Ніцой, прасті, я так звикла)?

Ідеалом доби позитивізму. Людиною, яка пірнає у вир людських страстей, бажань, забобонів та злочинів, і випливає з того виру з перлиною істини, єдиної непереможної правди: правди факту. Бо факт є богом для людей позитивістської епохи, а Шерлок є його пророком. Кумедно, що сам Конан Дойль захоплювався спіритизмом та ще якоюсь містичною хрінню, але Шерлок Холмс жодного разу не погрішив проти позитивістської релігії факту: все, що в його справах здавалося містичним, отримувало міцне наукове підґрутя - ну або принаймні таке, яке здавалося міцним за життя Конан Дойля. Деякі з методів Холмса були науковою фантастикою на той час - дактилоскопію почали застосовувати лише через 20 років, хімічний аналіз - ще через кількась. Але тут ключовим словом є "науковою": якщо в світі є реактив, який дозволяє точно відповісти на питання, кров'ю чи бурою фарбою чи кетчупом заплямовано одяг, то знайти його то є лише питання часу.

Весь творчий метод Конан Дойля стоїть на тому, що дії Холмса й те, як він знаходить злочинців, здаються дивом, аж поки Холмс не деконструює хід власної думки перед читачем, реконструюючи картину злочину. Злочин перевертає чинний вікторіанський світ сторчака, Холмс знову розставляє все чинним порядком. Іррацональне робиться раціональним. Мстивий болотний привид виявляється витвором жадібного спадкоємця, копито диявола - наркотичним коренем, строката банда - свійською змією. 

До того ж Холмс є суворим, але не ригідним моралістом. Він вірить, що стояти на варті закону - справа кожної чесної людини, але він кілька разів відпускав тих, хто переступав через закон, якщо вважав, що це в інтересах справедливості, і одного разу сам пішов на злочин, коли законними методами негідника було не защемити. Але його мораль також раціональна, вона базується на засадах розуму, а не на містичному досвіді.

Власне, це робить Холмса духом епохи. Архетипом.

Але є одна проблемка: епоха померла. В страшних судомах помирала близько 20 років, почала з газових атак під Іпром та кінець кінцем загнулася у Хіросімі. Розум не зміг стати новим Месією, чи, може, людство знову виявилося негідним свого Месії, але в розум воно більше не вірить.

А це значить, що воно не вірить у канонічного Холмса. Отже, не може його ані відтворити, ані пристосувати до сьогодення.

У сьогоденні рулить постмодерн, який не визнає жодних остаточних істин та спростовує, що такою істиною може бути факт. Навіть факт потребує інтерпретації. Але жодна інтерпретація не є істиною. На хвилиноньку глянемо в бік іншого постмодерного Холмса, зрежисованого Гаєм Річі - втіленням раціонального позитивістського розуму там є не Холмс, а його архіворог, Моріарті. До того ж, в усіх постмодерних інтерпретаціях Моріарті набуває рис найголовнішого суперзлодія, на той час, як в оригіналі він злодій епізодичний. І це не задурно: в постмодерному світі людина, яка "знає, як треба", може бути лише злом. Чи, принаймні, козлом, як Шерлок у першому сезоні.

Повернемося до нашого серіалу. Якщо він "зіпсувався", то був "зіпсований" з першої серії. Ви можете собі уявити класичного Холмса, який грав би з маніяком у його маніяцькі ігри? Власне, і антагоніст "Етюду в червоному" не був маніяком, це був цілком раціональний мститель.

Шерлок уже не може пірнути у темний вир за перлиною істини. Тобто, пірнути може, але фіг випливе, і всі чотири сезони нам показуватимуть, як він там брьохається. Холодний розум? Людина-арифмометр? Аж зараз. Нам з першого сезону дають Шерлока, в якого повна голова тарганів, і думка про себе як про "високофункціонального соціопата" просто є найбільшим з цих тарганів.

Недодали детективу? Та його від початку не було, суцільний психоаналіз. Бо таким  наш час і таким є його мистецтво. Ані творці, ані глядачі більше не повірять у людину-арифмометр. Бо ніхто більше не вірить у здоровий та бездоганний розум. Що більше володар цього розуму вважає себе здоровим та бездоганним, то більше в нього тарганів.

Але це лише пінка на поверхні. Сама цяпочка поляає в тому, щоб змусити аудиторію ганятися за власними тарганами та вчитувати в твій текст глибокі змісти, яких ти туди, власне, не клав. Бо в епоху постмодерну не текст головне, а інтерпретація. Тому нам ніколи не скажуть достеменно, як Шерлок врятувався з того даху. Завжди триматимуть на межі "ну, майже вгадали".

Ось чому френдстрічка поділилася на тих, хто верещить з радощів і тих, хто каже "Ніколи знову": перші радісно включилися в полювання на тарганів і власне вже не бачать різниці між тарганами героїв та власними. Решті полювання на тарганів набридло, або вони второпали, що давно вже полюють на власних, і Шерлок в тому не допоможе.

Є ще такі як я, котрі розуміють, що весь цей час полювали на власних тарганів... але пофігу. Я всю третю серію четвертого сезону плювалася, але в мене був катарсис, тому я напевне передивлятимуся. 




This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1943177.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
14 січень 2017 @ 18:55 Ще трохи експериментів з англійським віршуванням
в аду для перфекционистов
ни серы нету ни огня
и лишь слегка несимметрично
стоят щербатые котлы


there is no fire there is no brimstone
in the perfectionistic hell
there are just slightly dented cauldrons
lined up in an uneven row
This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1942922.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
13 січень 2017 @ 17:31 Троха скепсису щодо рідновірства
Чому я поділяю думку, що в наших предків не було розвиненої релігійної системи?

Дуже просто. Звідки ми знаємо про вірування давніх греків та римлян?
З художньої літератури, написаної греками та римлянами.

Звідки знаємо про вірування прадавніх японців?
З офіційної хроніки "Кодзікі", складеної за імператорським наказом, та зі збірки поезій Манйосю.

Звідки знаємо про скандинавський пантеон?
З писань Сноррі Стурлуссона, які були таким собі хоббі поета й політика.

Про кельтський?
З записів ірландських та валійських ченців.

До чого я веду? Міфологія, рано чи пізно, переходить у стадію літератури. Боги та герої робляться персонажами поем, казок та п'єс. І навіть якби християнські ченці та правителі задалися метою випиляти всяку згадку про язичництво, в них нічого би не вийшло, бо жоден народ не відмовиться від своєї історії.

Отже, якщо в давньоруській літературі нема згадок про якусь розвинену систему вірувань - її, скоріше за все, не було. Слов'янський пантеон, який спробував створити Володимир, явно наслідував скандинавські зразки та не надбав популярності. З-поміж локальних богів виділилися Перун як воїнське божество (чий культ знов-таки наслідував скандинавській обрадності та, мабуть знаходився під сильним впливом такої), Волос, про якого ми знаємо, що він "скотський бог", троха зі хтонічним відтінком, Стрибог та Сварог, про яких відомо лише що вони пов'язані з небом та вітром, Дажбог, солярне божество, Ярило, теж солярне божество, та Макош чи Мокош - богиня жінок та всього жіночого.

Навіть з ними не пов'язано ніяких відомих сюжетів. Нічого схожого на "Метаморфози" або "Чвари Локі" або походеньки Суса-но-о. Можна винуватити в усьому християн - але ж автор "Слова про похід Ігорів" сам був християнином, і йому ніхто не заважав згадувати про Стрибога та Дажбога. Але коли автор "Слова" згадує якісь сюжети, вони завжди про людей: як Мстислав заколов Рередю у двобої, як Олег сіяв смуту і т. д. Радше за все, давньоруське язичництво просто не просунулося від анімізму, і Сварог з Дажбогом залишилися у свідомості народу просто силами, які ще не надбали власного характеру. 

Язичницькі сюжети є, але вони пов'язані не з "великими" богами, а з діями малих, локальних істот: мавками, водяниами, лісовиками, громовицями тощо. Отже, предкам це було ближче - і тому вижило, частково асимілювалося у християнство. Реконструкція тих вірувань і має сенс, а спроба створити пантеон на кшталт грецького чи індійського буде так само штучною, як спроба Володимира.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1942528.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
08 січень 2017 @ 16:42 Спроба римованого перекладу англійською
With fatherly concern and deepest love
Our blessed Savior, Lord God Almighty
Beholds us from His kingdom high above
And thinks: "Go fuck yourselves with all your fighting!"

Всеведущ, вездесущ и всемогущ,
окутан голубыми небесами,
Господь на нас глядит из райских кущ
и думает: разъебывайтесь сами.
Игорь Губерман.
This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1942517.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
07 січень 2017 @ 20:24 В джинсы облачились самые отсталые слои населения,
Originally posted by the_mockturtle at В джинсы облачились самые отсталые слои населения,
а я посмотрела Rogue-1:

Товарищ Гален, вы большой ученый,
У вас оклад, паек, научный стаж.
Империя взирает удрученно
На этот идиотский саботаж.

На ваши темы не жалели денег,
Не расстреляли даже за провал,
Супруге вашей сам директор Кренник
Путевку в санаторий выбивал -
Читати більшеCollapse )
About this Entry
Свободная Луна
06 січень 2017 @ 18:37 З Різдвом, хто святкує сьогодні!

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1941887.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
06 січень 2017 @ 09:43 Єсть такая партія, або Чому ми обираємо упирів
Порівняно давно я помітила тенденцію: внаслідок різних революцій зрештою до влади приходять гандони, які були ще гірші за папіредників.

(Наперед скажу: я не вважаю Пороха гіршим за Яника. Яник був плоть від плоті криміналу, а Порох плоть від плоті некримінального, порівняно чистого бізнесу. Ну отакі в нас поняття про чистоту й некримінальність. Я про Пороха напишу ще окремо, але я вважаю, що у його особі ми маємо те, на що заслуговуємо, не більше й не менше. Бо він такий, як ми. Якби методом соціальних досліджень вирахувати "середнього українця" та якимось дивом його клонувати, вийде Петро Порошенко. І ми підсвідомо добре це знаємо, тому за нього й голосували. Що наголосували, те й вигрібаємо. Кінець цитати.)

Але перспектива обрати упиря на місто Пороха перед нами дуже реальна. Довгий час я, мов та Касандра, чую сракою наближення землі, об яку боляче гепнуться всі, але нічого, крім "Ааааа!" сказати не можу. Ну, тобто, не могла.  

Так от, революція часто-густо завершується конкретним упирізмом. Подивимося на комуняк. А потім на Хуйла, який змінив комуняк. Та й ми самі - кого обрали, розчарувавшись у Ющі? Кого? Га? А альтернатива була яка? М?

Гадаєте, пороблено лише нам та москалям та тим, в кого на городі вони потопталися? Аж ніяк. У французів те ж було. Кілька разів, доречі. Нинішня республіка в них вже п'ята. Не все з першого разу.

Карочє, дєло к ночі. Є така штука, як ефект Даннінга-Крюгера: що менше людина в чомусь тямить, то більше тямущою вона себе вважає і тим упевненіше почувається. І навпаки: що більше людина в чомусь тямить, то ясніше бачить складнощі поставлених перед нею задач, тому менше впевнена в собі.

А тепер повернемося до наших упирів. Візьмемо, наприклад, 1917 рік. Царя поперли, тобто зпихнули (скоро святкуватимемо ювілейчик). Але тотальний пиздець чомусь нікуди не подівся. Війна триває, економика стрімко котиться в дупу, що робити - ніхто не знає, Тимчасовий Уряд вирішив порадитися з народом, зібрали Всеросійський з'їзд рад. Сидять міркують, як вправитися, хто б міг узяти владу до рук, і товариш Церетелі вголос оголошує, що нема в країні партії, яка б могла цілком взяти на себе вілповідальність за винання країни з тієї сраки, куди її загнав царат.

Ну, що далі було, всі старі люди знають, бо нам цим мізки ще у школі проїбли: вилазе не трибуну Вова Ульянов-Лєнін і каже, що "Єсть такая партія".

На той момент "такая партія" перебувала в повному загоні. Всі були популярніші від неї, навіть меншовики мали більше голосів. А есерів просто так носили на руках.

І от, побачивши, що на чесних виборах вони сьорбнуть шилом борщу, комуняки в жовтні вчинили переворот. Сумніву, що вони впораються, в них не було жодного. Результат відомий: вони пообіцяли все всім і всіх наїбали. Свобода зібрань, свобода слова, фабрики робочим, земля селянам - все виявилося брехнею: селяни отримали нове кріпацтво, продразвьорстку й голодомор, робочі - карткову систему, замість свободи зібрань та слова - розстріли й трудові табори, де смертність була вища за Бухенвальд.

Але дохіра народу вірило, що вони роблять правильно, бо вони робили це все з кам'яно впевненими їбалами і щиро вірили в будь-яку хріноту, яку самі верзли.

Оце найголовніший урок історії. Поки в тебе впевнене сурло та міцна пелька, ти можеш бути бовдуром неосвітенним - все одно тебе слухатимуться, тобі віритимуть, а за демократії навіть голосуватимуть, як ото за Трампа.

Тоталітарний пиздець в Європі 30-х років утворився тому, що світ мінявся надто швидко, і втомлені зростаючою складністю люди зажадали чогось простого, як мукання (комуняка Маяковський формулював дуже влучно). Тому і пішли за тими, хто з простими та впевненими сурлами говорив хуйню - але знов-таки дуже впевнено - і чинив хуйню, але знов-таки без зайвого сумніву. Компетентні люди спершу ніяковіли, потім казали собі, що змагатися з пітекантромпами нижче за їхню гідність, потім тікали або гинули.

Революція - це завжди наслідок лавиноподібного ускладнення світу, якого стара система управління витримати вже не може.

Але й тиранія - наслідок цього ускладнення світу. Бо в ситуації надмірної свободи люди тяжіють до вилупків з простими та впевненими сурлами. І жодного сенсу нема цитувати в стомільйонний раз Галіча - "Бойтесь того, кто скажет - я знаю, как надо" людям, які ЖАДАЮТЬ почути нарешті заповітне "я знаю". Ну, не та аудиторія, це як в Мецці Різдво справляти, тільки ще небезпечніше.

Я вважаю, що в компетентних людей лише один вихід: відчайдушно блефувати. Повністю усвідомлюючи масштаб насуваючогося пиздецю, тримаючи обома руками дупу, аби не всратися з переляку, хапонувши півлітру для храбрості, робити прості сурла і казати "я знаю, как надо". Маскуватися під упирів. Так, на тому світі доведеться лизать гарчих сковород. Але на цьому, МОЖЛИВО, не доведеться їхати на лісоповал або ковтати радіоактивний попіл.

Ну, або, як то каже мудра Віраго, йобне метеорит та всім нам значно спростить задачу.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1942046.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
05 січень 2017 @ 12:44 Що не так з "Юнгою з Колумбу"
Прийнято вважати, що українське кіно спаскудилося лише у роки незалежності, а в радянські роки все було гарно-прегарно і ясно-красно.

Але варто подивитися декілька картин "класичного" періоду, аби переконатися: хороший сюжет могли спаскудити вже тоді. Майстерно спаскудити, так, що людина, подивившись кіна, не захоче читати прекрасну повість Миколи Трублаїні "Шхуна Колумб".

Щоб не думали, що я патякаю дурно, насолодитися об шидевр можна тут:

https://www.youtube.com/watch?v=DLDKzKPhQ4U

В принципі, фільм був убитий від початку двома рішеннями:

а) перенести дію в 60-роки;
б) знімати кіна російською.

Бо це ж, знаєте, Україна, кіностудія імені Довженка, героїв звуть Марко, Левко, Стах Очерет - тому природно, що вони розмовлятимуть, ну, знаєте, російською.

Ну добре, мовне питання воно таке мовне, але чому ідея перенести дію в 60-ті була згубною?

В повісті "Шхуна Колумб" вся шпигунська інтрига крутиться довкола того, що професор Ананьєв відкриває у своєму рідному селищі Соколиному торіанітовий пісок. Торіаніт - джерело здобуття торію, а торієм у 30-ті роки пристрасно цікавилась військова промисловість різних країн, як радіоактивним матеріалом, і не тільки (торій використовують і при виготовленні легованої криці, і у високоточній оптиці), тому не дивно, що німецькі (в книзі прямо не сказано, що німецькі, але на це жирно натякають) шпигуни вперто цікавляться Ананьєвим та його розробками.

Так, 30-ті роки, загальна шпигуноманія, це все в повісті присутнє. Але! Зараз, через 70 років, ми точно знаємо, що війна таки була, що Німеччина напала, що невдовзі по скінченню війни почалися ядерні перегони - отже вся шпигунська лінія в повісті - то не суцільна параноя, а торіанітовий пісок - то справді серйозна ставка у великій грі.

Але дію перенесли в 60-ті роки, всю лінію з торіанітовим піском викинули, і шпигуни шпигують... ну просто тому, що отакі вони злобні підараси. В злодіїв нема хорошої мотивації - отже її нема і в героїв. Це призводить до того, що герої поводяться як дебіли.

Наприклад, у повісті найважливішою та найгострішою сюжетною перипетією було потрапляння Марка, Люди та Знайди в полон на ворожу підлодку. Діти трафили туди цілком випадково: хотіли привезти свіжої рибки на есмінець "Буревісник", але заблукати в тумані, перестріли шлюпку зі шпигунами, які готувалися до евакуації, рийняли їх раптово за шлюпку з "Буревісника". Вони не прагнули боротися зі шпигунами, вони цілком розумні діти, які знають, що такими речами займаються дорослі. Але їм не пощастило, вороги самі їх здибали, і тепер їм доводиться протистояти утрьох цілій команді розумних, жорстоких та добре замотивованих дорослих. Саме це надає повісті великого драматичного накалу, саме тому перебування героїв в полоні є кульмінаційним моментом останньої третини.

У кіно діти не випадково потрапляють до ворогів, а активно напрошуються на неприємності. Марко є "юним помічником прикордонників". Він з власної ініціативи залазить до хати Ковальчука, що прихистив шпигуна Анча (в повісті вони туди пішли, бо Яся Знайда не прийшла на свято і вони захотіли дізнатися що з дівчинкою), а потім, викривши шпигуна, посилає на заставу Люду (знаючи, що дівчина не орієнтується на місцевості та може заблукати у темряві!) а сам хапає першого-ліпшого човна і пливе на заставу - мовляв, так швидше (ЛОЛЩО?!). Човен виявляється дірявим, Ліда, не знайшовши застави, але побачивши Марка в човні, кидається в  море та допливає до Марка. Дірявий човен тоне, діти опиняються в воді, а вранці їх підбирає шхуна "Колумб", і сюжет вирулює на фінішну пряму. Протистояння з ворогами? Га? Де? З фільму просто викинули стрижневий момент книги, а шо?

Тут можна, власне, і закінчити. Цього було доволі, аби поховати кіно. Але не треба недооцінювати радянський кінематограф: навіть там, де все зіпсовано, ще є куди псувати.

От наприклад: гарна ідея сумістити характеризуючі моменти з титрами. Аж допоки її не втілив сценарист Юрій Чулюкін. Як саме нам характеризують Марка перші секунди його появи на екрані? На нього натикається Люда, і він грубо каже: "Сматреть нада".

Для порівняння: в оригіналі, у повісті, Люда поділилася з ним зонтиком, а він увійшов у воду, аби допомогти їй перейти рівчак.

Ай молодець товариш Чулюкін! Ай гарно характеризував обох: Люда - дурепа у піжонських темних окулярах, а Марко - хамло трамвайне!

Одне в цій характеристиці добре: стосовно фільму вона цілком правдива: надалі весь час Люда буде кліпатидурними очицями, а Марко розмовляти з нею здебільшого в таких виразах: "Сядь! Молчи! Уйди!"

Над Людою пан сценарист взагалі познущався як Нюй Ва над черепахою. В книзі Люда - дочка професора Ананьєва, розумна та освічена дівчина, ідеал "нової жінки" радянської епохи: прекрасно плаває та виграє пловецькі перегони, допомагає батькові у дослідженнях, опинившися у полоні, вигадує шифр, щоб листом попередити батька, залишається відважною перед лицем вірної загибелі. У фільмі Люда - просто "міс Експозиція": вона задає ідіотські питання ("А ето что, пароход-водовоз? А он кто, матрос?"), їй відповідають і таким чином глядачеві розтлумачують, що робиться на екрані. Бо він же, глядач, такий само дурний, як Люда.

Складається повне враження, що жінок Чулюкін з режисером Шерстобітовим ненавидять. Ані в Люди, ані в Ясі Знайди (яку чомусь перейменували на Катю) особистих арок вже нема. У книзі саме Люда звертає загальну увагу на те, що з Ясею поводяться як з твариною, і присоромлені сельчани починають приділяти їй увагу - і кінець кінцем Яся звершує подвиг, діставшися з захопленого "Колумба" до берега уплав.

У фільмі дівчата подвигів не звершають. Їхня справа - плутатися в хлопців під ногами, задавати дурні питання, наражати хлоців на небезпеку, набридати всім своїм зверхнім "А у нас в Кієве..." та ридати при виді радянських гелікоптерів.

Проте й Марко перетворився на щось дурне та пришелепкувате. Все, на що він має справді добру тяму - це радіо та азбука Морзе. З розумного, допитливого та уважного хлопчика зробили епічного йолопа. В нього не просто відібрали кращі моменти, які були в книзі -
але й натикали відсебеньків, яких там не було. Сцена з Левком та уроком боксу начебто має характеризувати Марка як відважного хлопця та показати нам Левкову "навичку Чехова" - адже попереду на нього чекає фізичне протистояння з ворожими шпигунами. Проте Марко знову показує себе бовдуром, який не може оволодіти елементарними навичками боксу, а Левка - мудилом, який замість показати хлопцеві, як робиться аперкот, валить пацана ударом. І Люду зайвого разу виставили дурепою, яка реоче над поваленим. Ну і на солодке: "навичка Чехова" не стала у пригоді: Левко вирубив шпигуна мутровим ключем. То навіщо була вся ця сцена?

Найгірше в цьому - що Чулюкін в цій картині аж ніяк не дебютант. У його послужному списку вже є "Непіддатні" та "Дівчата", яких він знімав як режисер. Він же добре знає, що таке момент характеристики та добре прописаний персонаж. Чому він робить таку лажу як сценарист?

Я знову схиляюся до думки: тому, що сценарна справа у радянських вишах, де викладали кіномистецтво, була у зневазі, викладалася лише півроку, за остаточним принципом. Вважалося, що, опанувавши режисерську справу, ти автоматично стаєш і гідним сценаристом.

Але "Юнга зі шхуни Колумб" - не перший випадок, коли стає очевидно: аж ніяк.
 

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1941624.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
04 січень 2017 @ 17:43 Про альтернативу
- Треба читати російські ЗМІ, аби взнати альтернативну точку зору.
- Треба пити з унітаза, аби дізнатися альтернативного смаку води.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1941354.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
03 січень 2017 @ 17:16 Щодо того їхнього "Вікінга"
От мені одно незрозуміло. Поки Дівов іще був живий, написав він класну повість "Храбр". Кінематографічну як йопвашумати, бери та знімай.
Навіщо замість екранизації гідного матеріалу знімати якесь похмуре лайно?

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1941135.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
02 січень 2017 @ 20:20 Власне, москалям є за що дякувати
http://svitfantasy.com.ua/news/2017/fantastychni-anonsy-na-2017-rik.html

Якби не паскудна поведінка північно-східного сусіда, наші видавники ще довгенько би розгойдувалися, а книгопродавці тупо везли книжки з Кацапстану.
About this Entry
Свободная Луна
30 грудень 2016 @ 09:54 А тепер, поки є час та натхнення - про отруйну "мудрість"

яку сформулювали так: "поки ви будете сприймати себе як жертву, ви - будете жертвою".

Ну, насамперед, це просто брехня. Якщо з тобою вчинили несправедливо, погано, зле - сам цей факт, а не ставлення до нього, робить тебе жертвою. Будь-хто, хоч раз зіткнувшись з насильством, ошуканством, наклепом, грабіжництвом прекрасно це розуміє, або хоча б інтуїтивно відчуває: є ФАКТ, є реальний біль, є реальна втрата, і цей факт нікуди не дінеться, коли ти "перестанеш почувати себе жертвою" (якщо припустити, що ти крутий джедай і цей психічний номер тобі вдасться). Синці не перестануть боліти, гроші не повернуться репутація не відновиться.

Я знаю, що насправді мав на увазі хороший хлопчик, який намагався всунути мені та моїм подругам цю "народну мудрість": почуватися треба не жертвою, а борцем.

Але якщо ти не жертва - то за що ти борешся? Що дає тобі право на справедливість?

Адже навіть у тих випадках, коли ми, не бувши жертвами самі, шляхетно встаємо на захист ближнього, ми через емпатію, дзеркальні нейрони та свідомість входимо у становище жертви, усвідомлюємо її право на справедливість та починаємо ту справедливість наводити.

Навіть коли держава руками закону чинить правосуддя, вона називає жертву - жертвою. Не за "самовідчуттям", але за фактом. І боротьбу за справедливість для жертви робить обов'язком цілого ряду людей, поліціянтів, юристів, суддів тощо (як воно вже виходить на практиці - то вже друге питання, але ідея саме така).

Що робить боротьбу Спартака справедливою в очах історії? Те, що Спартак є жертвою несправедливої рабовласницької системи. Якби він не був рабом, якби був патріцієм, який просто вирішив погуляти, розважитися таким чином, як би ми до нього ставилися? Як до божевільного маніяка.

Що робить боротьбу українців справедливою? Те, що ми жертви, а не агресори, на нас напали, нас ошукали, в нас відняли наше, наших ближніх убили.

Але послухайте сепарів та запоребриків - вони теж виставляють себе жертвами! Чому? Бо знають: саме тут собаку зарито. Якщо ти жертва - це дає тобі право на відповідне насильство з метою відновлення справедливості. А якщо ти агресор, якщо ти почав перший - то навпаки, це жертва маж право натовкти тобі пику, і весь народ скаже "Амінь!"

Є лише один засіб бути борцем та не відчувати себе жертвою: терор. Олександр Ульянов вчинив замах на царя, а потім писав матері з в'язниці: мамо, не клопочіть про помилування, бо вийде некрасиво: начебто ми з царем стоїмо на дуелі, я свій постріл зробив та промазав, а тепер благатиму його не стріляти? Не гарно, не треба.

Якщо тобі причинили біль, а ти не жертва - тобі причинили його СПРАВЕДЛИВО, ти ЗАСЛУГОВУЄШ на цей біль, ось що Ульянов мав на увазі.

Багато хто вважає, що бути жертвою - це більш гідна позиція. Коли друзі побивалися за Сократом, якого засудили до страти, він їх утішав, кажучи: так краще, ніж якби я справді був злочинцем та заслужив страту на смерть своїми вчинками.

Тепер треба розібратися з другим питанням. От із кимось вчинили несправедливо, він став жертвою... але не становиться борцем, просто собі сидить та плаче. Чи можна йому сказати: ну ж бо, перестань почувати себе жертвою, стань борцем!

Ну, звісно, можна, але не дивуйтеся, якщо у відповідь почуєте "Іди нахуй". І це буде цілком справедливо, бо виміряти глибину чужого болю та оцінити чужі обставини ми здебільшого не можемо, особливо з нальоту. От правда, якщо в вас немає ресурсів допомогти та включитися у боротьбу - краще помовчати, воно і ресурси зекономить.

І третє. Умовити себе "не почуватися жертвою" - це насправді аутотренінг для того, щоб НЕ СТАВАТИ борцем.

Бо боротьба обіцяє лише нові синці, нові матеріальні витрати, нові репутаційні втрати. Не обманюйте себе: всіх, кого ми сьогодні вшановуємо як борців, за життя вважали за небезпечних екстремістів та міських божевільних. Всіх, без жодного винятку. Що більше ти борешся, то більше в тебе підстав почуватися жертвою, бо тобі всечасно прилітає по голові.

Тому звичайно, ЛЕГШЕ дочекатися, поки загояться рани, знову накопичити грошей, дочекатися, поки наклеп забудеться (а в натовпу пам'ять як в акваріумної рибки) та жити собі далі, і НЕ ПОЧУВАТИСЯ ЖЕРТВОЮ.

Але моя практика показує, що цей заклик - не почуватися жертвою - найчастіше звертають до жертви агресори. Бо і цьому й полягає їхній профіт: вони отримують разом і моральне виправдання (якщо жертва не почуває себе жертвою, то я нічого й не зробив поганого), і забезпечують себе від помсти.

Тому коли я чую заклик "поки ви будете сприймати себе як жертву, ви - будете жертвою", я занотовую собі: до того, хто це сказав, не можна повертатися спиною. Так, можливо воно просто молоде та ні разу не грамотне, але про всяк випадок. Better safe than sorry.
This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1940935.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
29 грудень 2016 @ 23:15 Це так прекрасно, що я майже ладна знову зацікавитися тією епохою та вивчити біларуську!
Нізка вершаў “Актывіст эпохі Бакумацу” (“Дзеяслоў”, №79)
АКТЫВІСТ ЭПОХІ БАКУМАЦУ
Калі прыплываюць чорныя караблі,
то шчыліны пакрываюць знаёмы свет.
Я не вандраваў па кнігах. Я запаліў
агонь на мяжы, як прывідны запавет.
Бяду і хімеры нёс ачышчальны дым,
кароткі палёт галавы ад рашучых плеч.
Я верыў, што ўсё рашаецца толькі тым,
што вось маё цела, краіна, і вось мой меч.
 
Читати більшеCollapse ) This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1940527.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
27 грудень 2016 @ 14:37 Для протоколу
У мене немає сил на співчуття.
У мене немає сил на ненависть.
У мене немає сил на зловтіху.
У мене немає сил засуджувати тих, хто зловтішається.
У мене немає сил втішати тих, хто горює.
З порожньої криниці не вичерпати нічого.
А хто вичерпував цю криницю, нехай нарікає на себе.
About this Entry
Свободная Луна
25 грудень 2016 @ 20:59 До того йде, що доведеться переїхати до бабусі
І тут мені хочеться знову за всі заставки проклинати радяньську владу, яка так понівечила її покоління.
Вона не вміє в комфорт. Геть зовсім.
В неї декілька депозитів у різних банках. Вона могла би засклити лоджию, поставити склопакети, і в хаті стало б суттєво тепліше. Але вона не хотіла. Тепер вона закривається у спальні, бо це тепла кімната, у решті хати холодно.
Вона могла би провести на кухню гарячу воду з бойлера, але вона викликала сантехніка лише для того, щоб заварити трубу гарячої води.
Могла би встановити на кухні нормальні меблі.
Купити пральну машину.

Ніц того не зробила - "все одно помирати".
Чому, Господи? Чому???

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1940304.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
22 грудень 2016 @ 21:31 Ultima ratio
Яка ржака, коли цілком незнайомий чувак у суперечці вдається до аргументу "Я не бачу в тобі жінку".
Цікаво, як він собі уявляє реакцію на такий аргумент? Я розплачуся та побіжу вішатись через те, що цілком незнайомий (та не вельми розумний) чувак мене не хоче?

Тобто, яким йолопом треба бути, щоб вважати, що ти цією фразою когось зачепиш?

(Я не кажу вже про те, що для мене воно - це все одно що крадій сказав би мені "Я не бачу в тобі потенційну жертву". Та слава Богові!)
About this Entry
Свободная Луна
21 грудень 2016 @ 13:08 )))
Originally posted by liubovmilich at )))
Турок Мерт Алтынташ своей пулей убил вчера не только посла москвинов в Анкаре,

але й знешкодив ще одну

всiм вiдому падлюку,)



Больше всего моими лекциями о голодоморе возмутилась какая-то группа львовских блогеров, чьи предки голодали исключительно в польских цукернях, запивая тистечка кавой из филижанок. Они оказались в СССР спустя шесть лет после Голодомора. Потомки реально погибших просто скорбно покачали головами и сказали – да, Чипалина, это было.



Люблю каву. ))

...Цiкаво, яку саме каву
та з яких саме фiлiжанок пили
отi оббреханi "ГорЬкiм Луком" львiв'яни...
А ось яку каву, виявляється, вони обирали для себе:

красивый рецептCollapse )
About this Entry
Свободная Луна
19 грудень 2016 @ 17:45 Фоткайтеся, чорнобриві, та не з москалями...
Бо москалі чужі люди, зроблять хірню з вами...

https://tjournal.ru/38847-geroinya-kalendarya-s-siriiskimi-devushkami-zayavila-o-pripisannih-im-frazah-v-podderzhku-voisk-rf
About this Entry
Свободная Луна
19 грудень 2016 @ 15:31 Надзвичайно сильно
Просто вот якось просто у самісіньку середину.

About this Entry
Свободная Луна
19 грудень 2016 @ 10:47 Я не думаю, що буде великий кабздець
Я думаю, що буде поступовий дізастер. Бо держава все, чого торкається, не нищить, а повільно перетворює на гівно.

About this Entry
Свободная Луна
18 грудень 2016 @ 21:06 "Смак, як у дитинстві" - 2
Як більшість народу вже знає, молочна продукція, що несе на собі чорну прямокутну позначку (я її називаю чорним вінкелем), є відновленою з сухого молока.

Як ви вже, мабуть, здогадалися, я такої не купую. Ні собі, ні, тим більш, бабусі.

Бабуся донедавна принципово купувала лише молоко, що зранку по четвергах привозили під її будинок добрі поселяни. Купувала в них іще сир та сметану. Але щоразу нарікала на ті молоко, сир та сметану: мовляв, все щось не таке, все не те, я було раніше, і молоко все якесь пропущене через сепаратор, вершків на ньому зовсім нема. Звичайно, кажу, нема, вони тії вершки знимають та продають окремо, ось у тебе на очах. Але вона не слухає. Проклятий капіталізм, люди роблять як собі добре, а не як їй добре.

Ну, поки були сили, вона ходила по те молоко, але зараз сил вже нема, а я ж лінива, я не буду підскакувати о шостій ранку заради тих поселян, я піду в магаз та куплю там молока в тетрапаці, і буду певна, що мені там з ним не продадуть смачненьких і дуже натуральних бактерій.

Отже, приношу я бабусі теє молоко в тетрапаці, 3,2% жирності, і о диво дивне! Вона визнає, що те молоко краще, ніж у добрих поселян.

Сир також здав позиції: було визнано, що магазинська фета не гірша, ба навіть краща.

Але є одна позиція, якої вона не здає, навіть після того, як їй поселяни продали прогорклу сметану. Сметана в магазинах вся "нітака", і взагалі, сметана 10% жирності - не сметана.

З усієї магазинної вона визнає лише одну: "Злагода", 21%. Начебто в неї ніякого стороннього гівна не кладуть, але... так, вона відновлена з сухих вершків, носить чорний вінкель! Решта сметан, ті, що не відновлені - усі "нітакі".
About this Entry
Свободная Луна
11 грудень 2016 @ 17:56 "Смак, як у дитинстві"
Я ретельно читаю склад продуктів на етикетках. Зокрема на шоколаді. Я їм лише той шоколад, у склад якого входить лише какао-масло, і більше ніяке. Шоколад, в якому є хоч яке інше масло, згідно світових стандартів не має права називатися шоколадом. Це, в залежності від вмісту інших масел, або глазур, або пластилін зі смаком шоколаду.

Бабусю я люблю і намагаюся балувати в міру сил. Купую їй лише якісні продукти, зокрема шоколад. Тільки такий, який їм сама, тільки з какао-маслом.

Шоколадом вона незадоволена. Порошенко - ворог народу, Світоч - западенці й бандерівці, Любімов - "ашоетотакоє", решту я сама не беру, бо то пластилін зі смаком какао.

Але одного разу довелося взяти. Бо від бабусі поступив конкретно заказ на цукерки "Кара-кум", і "тільки щоб не Рошен". Побігавши по магазинах і не знайшовши кара-кумів від "Світоча", плюнула і патріотично купила "Малбі", це наша конфетна фабрика у Дніпрі. З етикетки мені підморгнули слова "пальмове масло", але що ж поробиш, заказ є заказ.

Наступного дня бабуся мені сказала:

- Ты теперь бери только этот шоколад. Он правильный. Он такой, как раньше был, в советские времена, шоколадный такой, не то что сейчас, пихают в него не пойми что...

Я промовчала. Ну, раз їй сподобалося... Та воно й недорого...

Короче кажучи, якщо реклама спокушає "смаком, як у дитинстві"... Нувипонєлі.
About this Entry
Свободная Луна
09 грудень 2016 @ 12:25 Людина-Павук!


Я в нього вже закохана, а ви?
About this Entry
Свободная Луна
07 грудень 2016 @ 20:52 Кацьки, з іменинами вас усіх!


Будьте такі, як ваша свята!
About this Entry
Свободная Луна
05 грудень 2016 @ 18:12 Киев. Институт рака. Детское онкологическое отделение. Нужна четвертая отрицательная группа крови.
Originally posted by maryxmas at Киев. Институт рака. Детское онкологическое отделение. Нужна четвертая отрицательная группа крови.
Originally posted by litobude4 at Киев. Институт рака. Детское онкологическое отделение. Нужна четвертая отрицательная группа крови.
Киев. Институт рака. Детское онкологическое отделение. Катюша, 12 лет, после 10 блока химии. Очень сильно упали тромбоциты. Очень сильно ей нужна четвертая отрицательная группа крови.
П Е Р Е П О С Т!!!



https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1870618266500515&id=100006570786375
About this Entry
Свободная Луна
04 грудень 2016 @ 16:43 Тенденція
Фраза "Неважливо, якої раси актор, аби грав добре" звучить ЗАВЖДИ на захист білих акторів у ролях небілих персонажів та проти "кольорово-сліпого кастингу".
Фраза "Неважливо, якої статі працівник, аби добре працював" звучить ЗАВЖДИ на захист чоловіків та проти квот для жінок.
Фраза "Неважливо, якою мовою людина говорить, головне, що патріот" звучить ЗАВЖДИ на захист російськомовних.

Висновки залищаю вам.
About this Entry
Свободная Луна
03 грудень 2016 @ 23:49 Створила мем
Кого заманало ниття "Мущін дискримінують!" - користуйтеся.

About this Entry
Свободная Луна
02 грудень 2016 @ 21:40 Діалог класиків
Це геніально, я вважаю.

About this Entry
Свободная Луна