Ольга Чигиринская (morreth) wrote,
Ольга Чигиринская
morreth

Троха про легалізацію проституції

Жаклін Ґвінн

Часто кажуть, що легалізація зробить проституцію безпечнішою та зменшить стигматизацію жінок, втягнених у професію. Якби це була правда, ми б побачили це в Австралії, штат Вікторія, де вже 33 роки (з 1984) секс-робота є цілком легальною.

Я напишу про власний досвід роботи на ресепшені в респектабельному легальному борделі в центральному Мельбурні (штат Вікторія), аби показати, що стигматизація для жінок все ще жива, а легалізація не покращила стан або соціальне сприйняття жінок у проституції. Я працювала в тому борделі два роки, з 2008, коли навчалася. Я також недовго працювала у іншому легальному борделі в промисловому районі на окраїнах Мельбурна.

Я працювала у нічну зміну (з 6 вечора до 6 ранку), дві чи три ночі на тиждень. Кожного разу траплявся якийсь інцидент харасменту, словесних образ, насильницьких дій або грубого поводження з жінками. Я також зазнавала приставань та словесних образ від клієнтів, навіть по телефону.

 

В кожній кімнаті були тривожні кнопки але їх ніколи не використовували при мені. Сексуальні домагання та образи сприймаються я частина роботи. В кожній кімнаті і на респешені по відео крутили хардкорне порно, не можна було уникнути цього. На нормальній роботі це роздивлялися б як домагання, але проституція – не нормальна робота.

Якби жінка натисла кнопку – що вона б могла зробити багато разів за ніч – що б я зробила? Я була сама, і власник борделю волів, щоб я була при дверях та відповідала на телефонні дзвінки. У нас не було жодного охоронця, і, наскільки я знаю, жоден бордель у Мельбурні їх не наймає. Якби накачний наркотиками або п’яний чоловік пустився берега, як я могла б допомогти? В цій індустрії вважається, що така поведінка чоловіка є нормальною та прийнятною.

Але жінок все ще маргіналізують та засуджують, і більша їх частина веде подвійне життя, утримуючи секс-роботу в секреті — тому базато з них ізолює себе від родини та друзів поза індустрією. Дехто не каже своїм батькам і прикидається ніби працює нічною прибиральницею або продавчинею, або вигадують штучну особу-інтерпренера, з фальшивими візитками та вебсайтом. Стігма існує, бо проституція здеградовує людину, і жодна регуляція цього не перемінить.

Також осоромленими почуваються чоловіки, які купують жінок для сексу. Багато борделів у Мельбурні мають задній вихід, щоб клієнти могли вислизнути непоміченими. Інші борделі розташовані у віддалених або промислових районах, аби клієнт міг пробратися туди невпізнаним. В борделі, де я працювала, заднього виходу не було, але чоловіки повсякчас питали про нього. Вони збентежені та присоромлені, бо знають, що вчиняють погано. Пікові одини для борделів – завжди по полуночі. Це тому, що джони не хочуть, аби їх бачили при вході.

Мовою індустрії жінки називаються «обслуговуючим персоналом», і до них ставляться наче до якихось осіб-підприємців. Але у звичайному малому бізнесі особи-підприємці можуть приходити та відходити коли їм треба, наприклад, до обіду.

У борделях, де я працювала, жінки мали знаходитися на робочому місці з початку до кінця. Щойно вони прибували, їм не вільно було залишати будівлю з будь-яких причин. Вони знаходилися під замком, і такої практики тримаються всюди у штаті Вікторія, і, наскільки я знаю від інших, це є нормою у більшості інших країн.

Я спершу не розуміла логіки цього. Мені казали, це для того, щоб тримати наркотикт за порогом. Але в цьому не було сенсу. При наявності «нульової толерантності до наркотиків» більшість жінок приймали ліки за рецептом, вуличні наркотики або алкоголь, аби якось пережити ніч та витерпіти фізичні й моральні страждання. За їхньою поведінкою було видно, що вони приймають субстанції. Вони проносили алкоголь та наркотики з собою або їм приносили регулярні клієнти. Я не могла цьому перешкодити. Що я мала робити – обшукувати торби, змушувати їх до роздягання? Отже, причиною тримати жінок в зачині взагалі не є наркотики. Причиною є потреба тримати їх під контролем, зробити покірними фізично і зламати ментально. У кожному сенсі секс-бізнес включає маніпуляції, контроль та пригнічення жінок.

Якщо так поводилися з жінками у висококласному легальному борделі, де я працювала, можете собі уявити, наскільки гірші умови в нелегальних борделях довкола міста.

В такому робочому оточенні втрачається відчуття часу. Будівля залита неприродним, моторошним червонястим світлом, всі вікна завішені. Нема зв’язку із зовнішнім світом. Якби це був нормальний бізнес, не було би потреби закривати вікна. Вони щакрити через страшенні зловживання та експлуатацію, які чинять з жінками всередині.

Хоча я працювала лише в двох закладах, але я знаю, як йдеться в інших, бо серед жінок велика текучка. Дехто навіть працює в декількох борделях водночас, включаючи нелегальні. Однією з причин, за яких вони переходять з закладу в заклад, є переслідування та напади.

У легальних борделях існує корупція, нелегальна діяльність, наркоторгівля та трафікінг. Це також вважається нормальною частиною цього світу. Багато жінок мають в минулому розлади, ментальні захворювання та бідність — тому це здається їм нормальним. Ніхто нічого не оскаржує.

Легальний бізнес в Мельбурні покривають та фришують байкери або гангстери. Протягом останніх 12 місяців було кілька перестрілок та вибухів в декількох легальних, популярних закладах по всьому місту. Було вбивство у «Клубі мрій Джентльмена», де стриптизерка лежала мертвою 13 годин перш ніж про це повідомили поліції. В цьому закладі хоч і не було охорони, але всюди були камери спостереження, всередині та ззовні. Як можливо, що жінка 13 годин пролежала мертвою за таких обставин і цього ніхто не помітив?

У 90 роки на легальний топлес-бар в К’ю Кліфтон Готелі був здійснений поліцейський рейд, бо жінок, вивезених з Азії, тримали в горішніх приміщеннях як секс-рабинь. Це приклад корупції у легальному бізнесі. Легальні та нелегальні борделі пов’язані між собою. Хтось може думати, що стриптиз є безневинним, але стрип-клуби зазвичай маскують борделі або пов’язані з ними.

Під впливом інтернет-порнографії стриптизерство робиться все екстремальнішим. Наприклад, жінки вводять якісь об’єкти, зокрема овочі, у свої отвори. Стриптизерки заробляють приватними танцями, це значить виконувати забаганки клієнта, часто сексуальний контакт з пенетрацією. Багато жінок «човнує» між стриптизом та проституцією, аби зводити кінці з кінцями. Часто вони почуваються в проституції безпечніше, бо стриптизекам доводиться мати справу з натовпами п’яних буйних чоловіків. Займаючись проституцією, вони зберігають більше контролю.

Де легалізовано секс-бізнес, створено та нормалізовано попит. Публіка приймає це та не бачить різниці між легальними та нелегальними борделями. Це бізнес, яки оперує поза нормальними годинами роботи, тому спільнота не знає, що коїться насправді.

Згідно з недавньою статистикою, з 1984 року кількість нелегальних борделів виросла на 500%. На кожен легальний бордель приходиться п’ять нелегальних, про які влада знає. І є ще ті, яких ніхто не злічив, які з’являються та щезають у короткий час. То чому лише ця індустрія має імунітет від регулювання?

Під впливом легалізації клієнти за свої гроші вимагають більше. Їхні вимоги зараз включають практики, яких не існувало 20 років тому — практики, взяті з інтернет-порнографії. Як ресепшионіст, я розповідала про загальні послуги, які провадив бордель, включаючи секс, оральний секс та еротичний масаж. Все інше визначалося як екстра, за що вони мали платити окремо. Чоловіки питали мене, що жінки готові робити. Було ясно, що вони хочуть того, що бачили в порнографії, і я знала, чого вони хочуть, бо весь час дивилася хардкорне порно у кожну зміну. В порно ніколи не було кондомів, зате були трійки чоловіків, які спускають на жіноче обличчя, словесні образи, анальний секс, задушення, тягання за волосся, шльопання — і це лише звичайне мейнстрімне порно. Вони хотіли, аби жінки виглядали як на екрані: дуже молодими, як тінейджерки, блондинки з грудними імплантами, без волосся на лобку.   

Я переїхала з Сіднею до Мельбурну у 2002 та побачила сумнівні «масажні салони» з неоновими вивісками, закритими вікнами, дуже довгими часами роботи, де ніколи не видно щоб люди входили та виходили у передні двері.

Громада може знати, що відбувається, але заперечувати це, або не знати, що робити. Звичайно, поліція, місцеві ради та влада знає, що відбувається? Чому нічого не робиться? Чи не тому, що вони мають зиск з сексуальної експлуатації жінок?

Останні чотири роки я працювала на звичайній роботі, яка включає продаж та маркетинг. Я розмовляла з WorkSafe (які підтримують місцеві закони про працю та її безпечній умови) по телефону і вони приходили з ретельною інспекцією щороку. Тож ви завжди знаєте, коли вони приходять — але в борделі я ніколи не чула про такі інспекції. Якби WorkSafe робили хоча б базову перевірку, вони закрили б заклад у п’ять хвилин. Вже самого факту, що в кожній кімнаті працює порно, вистачило б для визнання оточення небезпечним. Жінок піддають рискові венеричних захворювань на регулярній основі. Такі умови не існують в жодній професії. Отримувати сперму на обличчя, розриви вагіни та анусу — не лише боляче та принизливо, але й небезпечно та ризиковано для жіночого здоров’я на довгий термін та підвищує її уразливість до інфекційних захворювань.

У одному з мельбурнських «нагороджених» борделів з клієнтами поводяться як із королями, і нічого не жалкують в плані розкошів. Жінки знаходяться на протилежному кінці скалі. В чоловіків є просторе приміщення для спочинку зі шкіряними кушетками та більярдними столами. Десять чи більше жінок, які працюють по 12 годин, ділять одну маленьку кімнату, де не мають жодної приватності. Їм нема навіть де присісти у перервах між замовленнями.

Добробут жінок не в пріоритеті для сутенерів, хазяїв борделів,та навіть для урядів, які отримують зиск з експлуатації. Сексуальне задоволення чоловіків вони вважають важливішими за безпеку для здоров’я вразливих, знедолених жінок.

У своїй основі проституція є сексистською, вона вимагає існування класу жінок, доступних для сексуальної експлуатації чоловіками. Індустрія є небезпечною, мізогінною та експлуатуючою за безліччю причин.Легалізація не працює і ніколи не працюватиме. Відтоді, як у 1984 році у штаті Вікторія легалізували проституцію, секс-індустрія остаточно вийшла з-під контролю, стала небезпечною танерегульованою.

Чому ми й досі виправдовуємо чоловіків, які сексуально експлуатують жінок? Ми ж не захищаємо права білих мати чорних слуг. Весь концепт є архаїчним, і єдиним логічним рішенням є ліквідувати попит чоловіків на купівлю жінок та дівчат для сексу.

Єдина працююча законодавча модель – це Північна модель, прийнятий у Швеції з 1999 року та нещодавно у Фарнції. Північна Модель діє, щоби покласти край попиту на секс-торгівлю. Вона криміналізує трафікерів, сутенерів, хазяїв борделів та чоловіків, що купують секс. Жінкам допомагають з навчанням, реабілітацією та лікуванням від залежностей, порадами, житлом та фінансовою підтримкою, так щоб вони могли повернутися до нормального життя.

Купівля сексу не є правом людини. В чоловіків нема привілеїв сексуально експлуатувати жінок і ніщо не може це виправдати.

 

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1945750.html. Please comment there using OpenID.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 394 comments