?

Log in

05 лютий 2017 @ 11:51 Троха про легалізацію проституції

Жаклін Ґвінн

Часто кажуть, що легалізація зробить проституцію безпечнішою та зменшить стигматизацію жінок, втягнених у професію. Якби це була правда, ми б побачили це в Австралії, штат Вікторія, де вже 33 роки (з 1984) секс-робота є цілком легальною.

Я напишу про власний досвід роботи на ресепшені в респектабельному легальному борделі в центральному Мельбурні (штат Вікторія), аби показати, що стигматизація для жінок все ще жива, а легалізація не покращила стан або соціальне сприйняття жінок у проституції. Я працювала в тому борделі два роки, з 2008, коли навчалася. Я також недовго працювала у іншому легальному борделі в промисловому районі на окраїнах Мельбурна.

Я працювала у нічну зміну (з 6 вечора до 6 ранку), дві чи три ночі на тиждень. Кожного разу траплявся якийсь інцидент харасменту, словесних образ, насильницьких дій або грубого поводження з жінками. Я також зазнавала приставань та словесних образ від клієнтів, навіть по телефону.

 

Читати більшеCollapse )

 

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1945750.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
01 лютий 2017 @ 19:25 Паскудна робота
В супергероїв паскудна робота
Мерзнеш у дозорі
Дивишся у тепловізор
Трусишся у бліндажі
Так само як інші
Які не супер а просто герої
Всієї різниці
Якщо карта ляже погана
Наступного ранку ти встанеш
Покладеш свої бебехи у черевну порожнину
Збереш руки ноги пальці докупи
(одного разу нога попалась чужа нічого присохла)
І потроху дошкандибаєш до лазарету
А інші полишаться
Бо слогани брешуть
Бо герої вмрають
Їм кулі життя забирають
Снаряди та міни розтяжки та інша гидота
А ти залишаєшся
Бо долі вступило у голову
І ти вже не просто герой а блять супер
Паскудна робота потім дивитися в очі
Батькам, матерям, дружинам та дітям
Слухайте я не знаю чому
Не знаю як вийшло
Що мене вбити не можна
Просто одного разу після обстрілу
Встав та зібрав себе по шматках
А решта не встали
Не знаю
Хотів би
Не можу
Вже третя ротація
Найнижчі втрати в бригаді
Дали медаль
Капітан Україна
Коли ж воно допливе
Те чортове кача

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1945395.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
31 січень 2017 @ 20:06 Троха про Авдіївку
У хаті, де я зараз ночую, 16 градусів. Але то ніхто не винний, крім бабусі, яка не вірила у склопакети, та гандонів з Дніпротепломереж, які не топлять, але рахунки присилають.

Як воно людям у Авдіївці, мені навіть страшно уявити. Бо в них і того нема, йобана кацапня роздовбала всі чотири теплопроводи у місті.

Замисліться над цим. Дочекалися морозів і навмисне почали гатити по теплопроводах. "В защіту рускава язика".

Коротше кажучи, дніпряни, ось що потрібно. Що більше, то краще.




This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1945253.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
24 січень 2017 @ 13:46 Троха про політкоректність
Коли хтось на наших теренах починає патякати, як він заманався від політкоректності та яка це нова диктатура й тоталітаризм, мені хочеться взяти його за шкибарки, ніжно струсонути та спитати, з якого дуба він звалився і де вже встиг так натерпітися від політкоректності що ой.

Коли таке верзе природний буржуй - я розумію, що тут або білий цисгендерний мущіна трохи втратив привілеїв та скаржиться на життя, або біла цисгендерна жіночка троха не второпає, як їй пощастило.

Коли таке верзе кацап - я розумію: йому Обама в під'їзді насцяв, і відтогодні одноногі чорні лесбійки всюди маряться.

Але коли таке верзе українець, я вважаю, треба йому температуру поміряти.

Яка в сраку диктатура? Який, трясця твоїй матері тоталітаризм? Ти забув, як Беркути нас ногами копали та поливали водою на морозі? Ото була спроба встановити диктатуру й тоталітаризм! Тебе чорний чи гей останнього разу коли чоботами бив? Що, не було такого? Навіть по п'яні?

Політкоректність - вона про те, що НЕ МОЖНА РОБИТИ ЛЮДИНІ БОЛЯЧЕ.

Отак от до горя просто.

Так, ми довго жили в паскудному світі, де вважалося, що люди - це лише такі самі, як ми: білі, чоловіки, і не підараси (а єслі підараси, то нехай мовчать собі в трапочку). Тому на "нелюдей" чи на "не зовсім людей" можна було звалити всю гівняну роботу та час від часу зливати свою фрустрацію у різних форматах від "пиздити жінку" до "бити жидів".

А тут така раз, політкоректність, і вже не вільно того робити. А якщо вже робиш (ну тіпа, марудна хатня робота все одно на жінці, так?), то не вільно казати, що "такінада".

Отаке вже страшне утиснення, такий тоталітаризм, що мамо народи мене взад!

Тому коли хтось галасує проти політкоректності, мені важко позбутися враження, що тому чувакові насправді хочеться вилити комусь на голову свою фрустрацію.

А оскільки я жінка, і тому найперший кандидат в "нелюди", я бачу в ньому непозбувну бентегу безпосередню небезпеку для себе. І приймаю запобіжні заходи. Одним із яких є мінімізація контактів і, як слідство, розфренд нахуй.

Даруйте.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1944895.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
23 січень 2017 @ 00:20 У бджілок з метеликами те ж саме, синку

У русофантасто є заборонена тема: не можна вголос казати, що видавництво, скажемо, "Крилов" або "Леніздат" крадуть в авторів гонорари. Всі це знають, але вголос казати не можна. Бо загубиш свою репутацію. Так, не крадія, а свою. Якщо ти скажеш правду вголос, набігають ховрашки і починається хор "самідураківіновати". Причому ховрашки на 50% з таких само ошуканих, але в них теплиться надія, що може, колись за якийсь наступний твір заплатять, бо проявили ж лояльність.

Так що я можу сказати... у сценарному бізнесі все те ж саме.

Цей чувак, Бабік Андрій, не зажопив мого гонорару, не встиг. Він тільки згаяв мій час. Але, коли я розповіла, як він згаяв мій час, на мене вийшли люди, які розповіли, що згаяний час то таке, квіточки, а їх Бабик кинув на гроші.

На скріншоті ви спостерігаєте реакцію Бабикових ховрахів на марші. І я, чесно кажучи, не знаю, що робити. Кажуть, що в Україні нема інституту репутації. Він є, але якийсь їбанутий: на захист корумпованого чиновника, нечистого на руку депутата чи такого як Бабик, кидаються миттєво. Постраждалі мовчать, бо бояться... так, втратити репутацію. Ті, хто говорить на їх захист, обливають лайном та вважають за міських божевільних.

У кого є ідеї, що з цим робити?

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1944676.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
22 січень 2017 @ 19:33 Китайська поетка Чжен Сяоцюн

Це така дививижна жінка, що про неї треба розповісти окремо.
Вона працювала на заводі. На багатьох заводах, точніше, бо в Китаї страшенна текучка, і з робочими поводяться як з собаками. Їх навіть іменами не звуть, а номерами, як в концтаборах. Отак твориться китайське економічне диво.
Чжен випустила ільа збірок віршів і продовжувала працювати на заводах, а про ті вірші ніхто не знав, вона те приховувала, ьо інакше з нею би просто не розмовляли інші робітниці. Потім вона стала лауреаткою літературної премії, і вже того не можна біло приховати, і після цього Чжен вже жила літературою, вона пише й редагує.


Цвяхи

Скільки любові, скільки болю, скільки тих цвяхів залізних,

Що ними прип’ято мене до цієї станини, до креслень, замовних паперів,

Вранішньої роси та полуденної кровотечі.

Потрібний цвях, аби прип’ясти й позанормові роботи, фахові хвороби,

Цвяхи туги невимовної,  що ними прип’ятий час поденних робітників,

Прип’яті фабричні споруди, розгорнуті в еру багатства та злиднів.

Скільки стомлених привидів скніє в ліхтарному тьмяному світлі,

Скільки крихких, тендітних молодих робітниць посміхається кволо

До спогадів про кохання, слабке, наче мох під деревами, тихе й вразливе.

Скільки цвяхів пронизують з легкістю їхні тіла?

Їхні юні чесноти, відокремлені від поденної сплати?

Трудове право, нудьга по домівці, таємне кохання.

У блакитному небі течуть лінії передачі.

Один за одним болючі цвяхи застрягають в секундах.

За вікном проходить осінь, хтось живе з нею поруч.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1944364.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
21 січень 2017 @ 12:20 Дискурс, йоппаламать
Що цікаво в цій розмові - жоден з моїх опонентів ніколи не народжував дитину та не відновлявся після пологів.
Але їм в голову не вступає, що мій досвід може робити мене більш компетентною.

https://www.facebook.com/ian.valietov/posts/1263145513721275

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1944105.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
20 січень 2017 @ 16:38 (без теми)


Інколи люди розуміють «повагу» як «поводитися з кимось як з людиною».

Інколи вони розуміють «повагу» як «поводитись з кимось як із владою»

І буває, що люди, які звикли, що з ними поводяться як із владою, кажуть: «Я не поважатиму тебе, якщо ти не поважатимеш мене», і мають на увазі «Якщо ти не визнаєш в мені владу, я не визнаватиму в тобі людину».

І вони думають, що поводяться чесно. Але це не так, і вони поводяться непорядно.


This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1943876.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
20 січень 2017 @ 09:04 Троха про Вогнехреща, зраду і Невілкула
У нас третя роковина Вогнехреща. Тобто, дня, коли протистояння на Майдані остаточно перейшло в силовий формат. Тобто, до 19 січня силові методи вживали силовики, а народ пасивно оборонявся - а 19 народ вирішив, що вже заманало і перейшов у наступ.

Бо відчуття "так далі не можна" наростало, наростало і вже стало нестерпним.

Тобто, ми тоді так думали - потім виявилося, що воно може бути ще пекучішим, ще нестерпнішим, що воно може не просто пересилювати, а заперечувати інстинкт самозберігання.

Але почалося все тоді, 19-го, на Груші. Як то кажуть, "і понеслась".

Три роки по тому я хочу зберігати в собі це відчуття нестерпності. Хочу час від часу діставати його зі скарбнички души, роздивлятися, чи не заіржавіло, перебирати та змазувати. Бо воно ще згодиться.

Ні, звісно, можна і без нього жити. Москалі живуть. Придивіться - вам так хочеться?

Так, неможливо жити на ньому весь час. Але зберігати його треба. Навіщо? Ось я розповім.

Політика, як кажуть англійці, робить дивацьких товаришів по ліжку. Вчора ви були вороги, або, гаразд, нейтрали одне одному - завтра на вас напала третя сила і ви прикриваєте одне одному дупи, а не кусаєте за них. Нападає ЦаоЦао - і от Чжуґе Лян з Чжоу Юєм вже найліпші друзяки, головне не прогавити момент, коли треба розвертати щити одне до одного.

У якийсь момент виявилося, що інтереси клану Вілкулів та інтереси групи Корбана в Дніпрі ну аж ніяк не примирити. Ну або ж вілкули вирішили скористуватися з шарварку, аби остаточно викинути Корбана з Філатовим на мороз. А морози тоді стояли насправді хрещенські. І коли таке сталося, у хлопців, власне, виходу іншого не було, крім підтримати революцію, ну або ж ганебно сидіти в теплих палестинах як миша під плінтусом. Так само, як потім, у березні, коли Хуйло показало, що не збирається рахуватися з інтересами Ігоря Валерійовича і відкусило весь бізнес Привата у Криму. Тут зрозуміло, що виходу нема, крім ставати рятівником вітчизни (і казни докупи). І коли я казала, що Коломойському пора міняти прізвище на Вишневецький, це був ніфіга не жарт. І ніфіга не комплімент. Хоча так, трошки комплімент.

Так, я дуже забігла вперед, щоб зробити коло і повернутися до зради. Отже, якісь речі та вчинки сьогодні можуть ввижатися зрадою, але з точки зору фігурантів (або стороннього спостерігача) це ніяка не зрада, принаймні, загальний вектор дій не мінявся ні на риску. Філатов з Корбаном тоді обстоювали свої інтереси - і зараз вони обстоюють свої інтереси.  Власне, нічого не змінилося, просто тоді в нас були спільні вороги, а зараз ці вороги, принаймні у місті, підкорені, і граф, який отримав у тяжкій боротьбі свій феод, щиро вважає, що холопам пора вже по хатах і не треба пхати носа до господського проса.

Ну чисто тобі як після Хмельниччини, коли селюки й городяни "раптово" з'ясували, що козацька старшина, православна шляхта й запорожці воюють не за волю, не за віру і не за магдебурзьке право, а за привілеї для себе, коханих.

Ми обстоювали децентралізацію, бо бачили, як квітнуть європейські міста, коли в них залишаються гроші місцевих податківців.

Вони обстоювали децентралізацію, бо знали: коли гроші залишаться у місці, їхній власний шмат буде таким жирним, якого Вілкули не нюхали.

При тому вони обстоювали децентралізацію цілком щиро, не менш щиро, ніж ми, хіба ні? Хіба ж вони брехали, кажучи, що хочуть тієї децентралізації?

Перш ніж казати, що вони нас зрадили, нумо спитаймо себе: чи вони з нами про щось домовлялися?

Так отож.

Тому пам'ятаймо Вогнехреща та тримаймо напоготові і добре змащеним це відчуття нестерпності. Вогнехреща, Кривава Неділя у Дніпрі, страшний лютий на Майдані - все це було не для того, щоб наша старшина отримала свої привілеї та на цьому заспокоїлася. Не за те, щоб посадити на корупційні схеми людей Філатова замість людей Вілкула (або залишити там людей Вілкула, які хутенько перемінили прапори та принесли омаж Філатову).

Ще раз, з їхньої точки зору це ніяка не зрада, бо ми не є рівноправною стороною угоди, яку можна зрадити. Ми інструмент, важіль, яким можна посунути іншого феодала. Ми потрібні - тому Борис тримає на наші гроші свійських журналістів, ціле КП. Але ми маємо знати своє місце - тому Борис тримає у Лісному тітушок. Не здивуюся, якщо тих самих, хто бив нас 26-го січня.

Але троха оптимізму на хвіст. Коли він чергового разу істерить у мордокнизі, обзиваючи нас вілкулоїдами та красноїдами, я бачу паніку. Щось пішло не так, і він не може второпати що. Холопи уперто рахують гроші в його кишені, голосно кажуть на весь світ: "Отут ти й твої підпанки хапонули стільки, а отут стільки". А він тотально не в дуплі, хто ж на ними стоїть? Ну не може ж бути так, щоб холопи це самі собою, не може! Коли вони виходили проти ОДА у Криваву Неділю, то ж я їх надихнув, показавши Лебедине Озеро на всю стіну Пасажу - а тепер хто їх надихає?  

Так от, оптимізм полягає в тому, що нам вже не потрібна нова Кривава Неділя, аби дізнатися, як вони планують витратити наші грошики. Сподіваюся, не знадобиться вона і для того, щоб зрушити цих графєй та герцогєй з місця, коли прийде їхній час.

Але це відчуття нестерпності - про нього не можна забувати. Його треба тримати напоготові.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1943557.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
17 січень 2017 @ 00:31 Ще троха про віру предків
От дивіться. Що потрібно було, щоб склався великий та розлогий греко-римський пантеон?

1. Складаня віри корінних насельників Греції. Прадавній культ верховної богині, символом якої була змія. Не менш давній культ морського чоловічого божества, символом якого був бик. Генотеїстичні локальні божества, а також численні культи річок, дубрав, скель, водоспадів та ін.
2. Вторгнення, власне, ахейців з їхнім пантеоном: Зевес, Гера, Посейдон, Аполон, Артеміда, Гефест, більша частина олімпійської братії. Встановлення нової релігії відображається у міфах як перемога богів над титанами, а грецьких героїв - над хтонічними потворами. Частково старі боги опиняються в ролі переможених та запханих у Тартар сил, частково асимілюються - культ богині-землі зливається з культами Гери, Гекати, Деметри й Артеміди, культ морського бога - з культом Посейдона, частково зберігається почитання титанів і т. д.
3. Темні віки ахеян, занепад культури, загибель колишніх культурних центрів: Мікен, Аргосу, Пілосу. Під час цієї темної доби було втрачено майже всі писемні пам'ятки. Вторгнення дорійців.
4. Відродження ахейської культури, переосмислення минулого та його кодифікація у "Іліаді" й "Одисеї". А, щоб вона відбулася, треба було ще зайняти у фінікіян нову писемність.
5. Культурні контакти з фінікіянами та єгиптянами, у ході яких запозичили ще деякі культи, зокрема Афродити.

Разом вся ця байда тривала десь зо дві тисячі років.

Звиклий нам вид грецького пантеону склався у 8-7 століттях до н. е.: аби Зевес надбав рис царя-правителя, а не просто військового вождя, грецьке суспільство мало розвинутися до монархії. Щоб в богів з'явилася "спеціальність" - повинна в суспільстві також виникнути спеціалізація та розділення праці. Склад суспільства впливає на релігійні уявлення: от був прадавній індоєвропейський бог-громовержець, воїнське божество, але у греків він зробився верховним царем, а в предків кельтів, германців і слов'ян так і залишився на других ролях. А чому? Тому що в цих народів цілковита монархія також не склалась, хоч який сильний та впливовий був вождь, а він відповідав перед воїнською спільнотою. А греки, перш ніж стати взірцем демократії, пройшли через період тираній, і Зевес несе риси всевладного тирана, який захопив владу, насильницьки скинувши батька.

Всі ці релігійні компоненти були зі своєю специфікою. Наприклад, Крито-Мікенський період не залишив нам жодного храма. Не те щоб всі храми зруйнували ахейці чи землетрус чи усобні війни, ні, тоді б залишилися фундаменти чи ще щось, що можна було розкопати. Храмів не було в принципі, мікенці служили богам просто неба, при священних каменях, або у священних печерах, або у священних дубравах. Служби відправляли жінки. Це не значить, що у критян був матріархат, але роль жінки у суспільстві була висока. Роль верховної жриці відігравала цариця. Грецький міф про те, як дружина Міноса злягалася з биком, мабуть, переосмислює ті прадавні містерії, як і міф про Лабіринт, у якому юнаків та дівчат приносили Мінотаврові в жертву. Перемога Геракла й Тезея над хтонічними биками - перемога нових культів над старими.

Чи є в слов'ян пласт схожих легенд? Авжеж є, герої-змієборці з билин та казок, від Добрині до Котигорошка. Тільки на відміну від греків, у котрих ці перекази складалися на межі "темних віків", і вже достеменно не виявиш, чи існували цар Тезей та герой Геракл, у наших предків героями стали цілком історичні персони: Добриня, реальний споборник князя Володимира, Ілля Муромець, сучасник іншого Володимира - Мономаха, ростовський боярин Олекса, який служив Всеволодові Велике Гніздо.

Розумієте, до чого я веду? У греків - пантеон, схожий на царський двір. А у давніх русичів - власне княжий двір на чолі з Володимиром. Бо легендаріум складався вже в історичну, письменну епоху, і героїв не стали обожнювати.

Якби руська державність складалася на тисячу років раніше - без сумніву, образ Володимира злився би з образом верховного солярного божества або воїнського бога-громовержця, якому личила би дружина (себто жінка) та дружина (себто група підлеглих богів-вояків). Але вона не склалася. Ну, судьбець. А коли нема державності - нема й потреби в верховному богові та божественному "царському дворі". Ця потреба виникла лише при Володимирі, і він спершу щось мудрував, поєднуючи богів докупи, а потім плюнув і вирішив, що з християнством мороки буде менше.

Логіка "нема, отже, знищили" є історично хибною. Ніхто не нищив китайський героїчний епос - просто коли давні китайці опинилися у становищі, за якого складається героїчний епос, так склалося, що в них вже була письмова культура, і замість епосу виникла, власне, історія.  Ніхто не нищив мікенських храмів, просто культ був не храмовий. Ніхто не нищив римський пантеон, аби замінити його запозиченим грецьким - просто поки римляни були кланово-родовим суспільством, їм вистачало кланово-родових богів, пенатів, і храмів їм не будували, в кожної родини був свій персональний вівтар. А коли вже почалося державотворення за зразками грецьких полісів, то в греків-переселенців запозичили й релігію докупи.

Все, що ми знаємо про язичництво давніх слов'ян, каже за те, що вони ну просто не потребували загального пантеону, який копіює державний устрій, бо не мали держави. Як римляни доцарської доби, як ранні мікенці, як прадавні китайці та японці, вони вшановували предків та сили природи. Вони не потребували жерців та храмів, обрядність була доступна кожній людині, або всій спільноті, якщо обряд потребував загальної участі.

Цей вид обрядності після християнизації нікуди не дівся. "Гробки", "Маланка", колядки, купальські віночки - це все воно. А щось схоже на державну ієрархію на цих теренах показували тільки скандинави. Можна по-різному ставитися до "норманської теорії", але те, що до Святослава всі князі носили скандинавські імена, є фактом неспростовним. І навіть Володимир отримав варязьке виховання. Гадаю, без того виховання ідея всезагального пантеону йому би й на думку не спала.

Я розумію, що інколи хочеться покосплеїти верховного жреця та верховну жрицю, але... це вже порядне натягання сови на глобус.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1943393.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
15 січень 2017 @ 20:50 Чому Шерлок скотився в сране гівно, і чому він, власне, був на це приречений
Все, що закидають серіалові, починаючи з третього сезону, справедливо.

Але... несправедливо.

Зараз поясню.

Ким є Шерлок Холмс (Ніцой, прасті, я так звикла)?

Ідеалом доби позитивізму. Людиною, яка пірнає у вир людських страстей, бажань, забобонів та злочинів, і випливає з того виру з перлиною істини, єдиної непереможної правди: правди факту. Бо факт є богом для людей позитивістської епохи, а Шерлок є його пророком. Кумедно, що сам Конан Дойль захоплювався спіритизмом та ще якоюсь містичною хрінню, але Шерлок Холмс жодного разу не погрішив проти позитивістської релігії факту: все, що в його справах здавалося містичним, отримувало міцне наукове підґрутя - ну або принаймні таке, яке здавалося міцним за життя Конан Дойля. Деякі з методів Холмса були науковою фантастикою на той час - дактилоскопію почали застосовувати лише через 20 років, хімічний аналіз - ще через кількась. Але тут ключовим словом є "науковою": якщо в світі є реактив, який дозволяє точно відповісти на питання, кров'ю чи бурою фарбою чи кетчупом заплямовано одяг, то знайти його то є лише питання часу.

Весь творчий метод Конан Дойля стоїть на тому, що дії Холмса й те, як він знаходить злочинців, здаються дивом, аж поки Холмс не деконструює хід власної думки перед читачем, реконструюючи картину злочину. Злочин перевертає чинний вікторіанський світ сторчака, Холмс знову розставляє все чинним порядком. Іррацональне робиться раціональним. Мстивий болотний привид виявляється витвором жадібного спадкоємця, копито диявола - наркотичним коренем, строката банда - свійською змією. 

До того ж Холмс є суворим, але не ригідним моралістом. Він вірить, що стояти на варті закону - справа кожної чесної людини, але він кілька разів відпускав тих, хто переступав через закон, якщо вважав, що це в інтересах справедливості, і одного разу сам пішов на злочин, коли законними методами негідника було не защемити. Але його мораль також раціональна, вона базується на засадах розуму, а не на містичному досвіді.

Власне, це робить Холмса духом епохи. Архетипом.

Але є одна проблемка: епоха померла. В страшних судомах помирала близько 20 років, почала з газових атак під Іпром та кінець кінцем загнулася у Хіросімі. Розум не зміг стати новим Месією, чи, може, людство знову виявилося негідним свого Месії, але в розум воно більше не вірить.

А це значить, що воно не вірить у канонічного Холмса. Отже, не може його ані відтворити, ані пристосувати до сьогодення.

У сьогоденні рулить постмодерн, який не визнає жодних остаточних істин та спростовує, що такою істиною може бути факт. Навіть факт потребує інтерпретації. Але жодна інтерпретація не є істиною. На хвилиноньку глянемо в бік іншого постмодерного Холмса, зрежисованого Гаєм Річі - втіленням раціонального позитивістського розуму там є не Холмс, а його архіворог, Моріарті. До того ж, в усіх постмодерних інтерпретаціях Моріарті набуває рис найголовнішого суперзлодія, на той час, як в оригіналі він злодій епізодичний. І це не задурно: в постмодерному світі людина, яка "знає, як треба", може бути лише злом. Чи, принаймні, козлом, як Шерлок у першому сезоні.

Повернемося до нашого серіалу. Якщо він "зіпсувався", то був "зіпсований" з першої серії. Ви можете собі уявити класичного Холмса, який грав би з маніяком у його маніяцькі ігри? Власне, і антагоніст "Етюду в червоному" не був маніяком, це був цілком раціональний мститель.

Шерлок уже не може пірнути у темний вир за перлиною істини. Тобто, пірнути може, але фіг випливе, і всі чотири сезони нам показуватимуть, як він там брьохається. Холодний розум? Людина-арифмометр? Аж зараз. Нам з першого сезону дають Шерлока, в якого повна голова тарганів, і думка про себе як про "високофункціонального соціопата" просто є найбільшим з цих тарганів.

Недодали детективу? Та його від початку не було, суцільний психоаналіз. Бо таким  наш час і таким є його мистецтво. Ані творці, ані глядачі більше не повірять у людину-арифмометр. Бо ніхто більше не вірить у здоровий та бездоганний розум. Що більше володар цього розуму вважає себе здоровим та бездоганним, то більше в нього тарганів.

Але це лише пінка на поверхні. Сама цяпочка поляає в тому, щоб змусити аудиторію ганятися за власними тарганами та вчитувати в твій текст глибокі змісти, яких ти туди, власне, не клав. Бо в епоху постмодерну не текст головне, а інтерпретація. Тому нам ніколи не скажуть достеменно, як Шерлок врятувався з того даху. Завжди триматимуть на межі "ну, майже вгадали".

Ось чому френдстрічка поділилася на тих, хто верещить з радощів і тих, хто каже "Ніколи знову": перші радісно включилися в полювання на тарганів і власне вже не бачать різниці між тарганами героїв та власними. Решті полювання на тарганів набридло, або вони второпали, що давно вже полюють на власних, і Шерлок в тому не допоможе.

Є ще такі як я, котрі розуміють, що весь цей час полювали на власних тарганів... але пофігу. Я всю третю серію четвертого сезону плювалася, але в мене був катарсис, тому я напевне передивлятимуся. 




This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1943177.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
14 січень 2017 @ 18:55 Ще трохи експериментів з англійським віршуванням
в аду для перфекционистов
ни серы нету ни огня
и лишь слегка несимметрично
стоят щербатые котлы


there is no fire there is no brimstone
in the perfectionistic hell
there are just slightly dented cauldrons
lined up in an uneven row
This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1942922.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
13 січень 2017 @ 17:31 Троха скепсису щодо рідновірства
Чому я поділяю думку, що в наших предків не було розвиненої релігійної системи?

Дуже просто. Звідки ми знаємо про вірування давніх греків та римлян?
З художньої літератури, написаної греками та римлянами.

Звідки знаємо про вірування прадавніх японців?
З офіційної хроніки "Кодзікі", складеної за імператорським наказом, та зі збірки поезій Манйосю.

Звідки знаємо про скандинавський пантеон?
З писань Сноррі Стурлуссона, які були таким собі хоббі поета й політика.

Про кельтський?
З записів ірландських та валійських ченців.

До чого я веду? Міфологія, рано чи пізно, переходить у стадію літератури. Боги та герої робляться персонажами поем, казок та п'єс. І навіть якби християнські ченці та правителі задалися метою випиляти всяку згадку про язичництво, в них нічого би не вийшло, бо жоден народ не відмовиться від своєї історії.

Отже, якщо в давньоруській літературі нема згадок про якусь розвинену систему вірувань - її, скоріше за все, не було. Слов'янський пантеон, який спробував створити Володимир, явно наслідував скандинавські зразки та не надбав популярності. З-поміж локальних богів виділилися Перун як воїнське божество (чий культ знов-таки наслідував скандинавській обрадності та, мабуть знаходився під сильним впливом такої), Волос, про якого ми знаємо, що він "скотський бог", троха зі хтонічним відтінком, Стрибог та Сварог, про яких відомо лише що вони пов'язані з небом та вітром, Дажбог, солярне божество, Ярило, теж солярне божество, та Макош чи Мокош - богиня жінок та всього жіночого.

Навіть з ними не пов'язано ніяких відомих сюжетів. Нічого схожого на "Метаморфози" або "Чвари Локі" або походеньки Суса-но-о. Можна винуватити в усьому християн - але ж автор "Слова про похід Ігорів" сам був християнином, і йому ніхто не заважав згадувати про Стрибога та Дажбога. Але коли автор "Слова" згадує якісь сюжети, вони завжди про людей: як Мстислав заколов Рередю у двобої, як Олег сіяв смуту і т. д. Радше за все, давньоруське язичництво просто не просунулося від анімізму, і Сварог з Дажбогом залишилися у свідомості народу просто силами, які ще не надбали власного характеру. 

Язичницькі сюжети є, але вони пов'язані не з "великими" богами, а з діями малих, локальних істот: мавками, водяниами, лісовиками, громовицями тощо. Отже, предкам це було ближче - і тому вижило, частково асимілювалося у християнство. Реконструкція тих вірувань і має сенс, а спроба створити пантеон на кшталт грецького чи індійського буде так само штучною, як спроба Володимира.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1942528.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
08 січень 2017 @ 16:42 Спроба римованого перекладу англійською
With fatherly concern and deepest love
Our blessed Savior, Lord God Almighty
Beholds us from His kingdom high above
And thinks: "Go fuck yourselves with all your fighting!"

Всеведущ, вездесущ и всемогущ,
окутан голубыми небесами,
Господь на нас глядит из райских кущ
и думает: разъебывайтесь сами.
Игорь Губерман.
This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1942517.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
07 січень 2017 @ 20:24 В джинсы облачились самые отсталые слои населения,
Originally posted by the_mockturtle at В джинсы облачились самые отсталые слои населения,
а я посмотрела Rogue-1:

Товарищ Гален, вы большой ученый,
У вас оклад, паек, научный стаж.
Империя взирает удрученно
На этот идиотский саботаж.

На ваши темы не жалели денег,
Не расстреляли даже за провал,
Супруге вашей сам директор Кренник
Путевку в санаторий выбивал -
Читати більшеCollapse )
About this Entry
Свободная Луна
06 січень 2017 @ 18:37 З Різдвом, хто святкує сьогодні!

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1941887.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
06 січень 2017 @ 09:43 Єсть такая партія, або Чому ми обираємо упирів
Порівняно давно я помітила тенденцію: внаслідок різних революцій зрештою до влади приходять гандони, які були ще гірші за папіредників.

(Наперед скажу: я не вважаю Пороха гіршим за Яника. Яник був плоть від плоті криміналу, а Порох плоть від плоті некримінального, порівняно чистого бізнесу. Ну отакі в нас поняття про чистоту й некримінальність. Я про Пороха напишу ще окремо, але я вважаю, що у його особі ми маємо те, на що заслуговуємо, не більше й не менше. Бо він такий, як ми. Якби методом соціальних досліджень вирахувати "середнього українця" та якимось дивом його клонувати, вийде Петро Порошенко. І ми підсвідомо добре це знаємо, тому за нього й голосували. Що наголосували, те й вигрібаємо. Кінець цитати.)

Але перспектива обрати упиря на місто Пороха перед нами дуже реальна. Довгий час я, мов та Касандра, чую сракою наближення землі, об яку боляче гепнуться всі, але нічого, крім "Ааааа!" сказати не можу. Ну, тобто, не могла.  

Так от, революція часто-густо завершується конкретним упирізмом. Подивимося на комуняк. А потім на Хуйла, який змінив комуняк. Та й ми самі - кого обрали, розчарувавшись у Ющі? Кого? Га? А альтернатива була яка? М?

Гадаєте, пороблено лише нам та москалям та тим, в кого на городі вони потопталися? Аж ніяк. У французів те ж було. Кілька разів, доречі. Нинішня республіка в них вже п'ята. Не все з першого разу.

Карочє, дєло к ночі. Є така штука, як ефект Даннінга-Крюгера: що менше людина в чомусь тямить, то більше тямущою вона себе вважає і тим упевненіше почувається. І навпаки: що більше людина в чомусь тямить, то ясніше бачить складнощі поставлених перед нею задач, тому менше впевнена в собі.

А тепер повернемося до наших упирів. Візьмемо, наприклад, 1917 рік. Царя поперли, тобто зпихнули (скоро святкуватимемо ювілейчик). Але тотальний пиздець чомусь нікуди не подівся. Війна триває, економика стрімко котиться в дупу, що робити - ніхто не знає, Тимчасовий Уряд вирішив порадитися з народом, зібрали Всеросійський з'їзд рад. Сидять міркують, як вправитися, хто б міг узяти владу до рук, і товариш Церетелі вголос оголошує, що нема в країні партії, яка б могла цілком взяти на себе вілповідальність за винання країни з тієї сраки, куди її загнав царат.

Ну, що далі було, всі старі люди знають, бо нам цим мізки ще у школі проїбли: вилазе не трибуну Вова Ульянов-Лєнін і каже, що "Єсть такая партія".

На той момент "такая партія" перебувала в повному загоні. Всі були популярніші від неї, навіть меншовики мали більше голосів. А есерів просто так носили на руках.

І от, побачивши, що на чесних виборах вони сьорбнуть шилом борщу, комуняки в жовтні вчинили переворот. Сумніву, що вони впораються, в них не було жодного. Результат відомий: вони пообіцяли все всім і всіх наїбали. Свобода зібрань, свобода слова, фабрики робочим, земля селянам - все виявилося брехнею: селяни отримали нове кріпацтво, продразвьорстку й голодомор, робочі - карткову систему, замість свободи зібрань та слова - розстріли й трудові табори, де смертність була вища за Бухенвальд.

Але дохіра народу вірило, що вони роблять правильно, бо вони робили це все з кам'яно впевненими їбалами і щиро вірили в будь-яку хріноту, яку самі верзли.

Оце найголовніший урок історії. Поки в тебе впевнене сурло та міцна пелька, ти можеш бути бовдуром неосвітенним - все одно тебе слухатимуться, тобі віритимуть, а за демократії навіть голосуватимуть, як ото за Трампа.

Тоталітарний пиздець в Європі 30-х років утворився тому, що світ мінявся надто швидко, і втомлені зростаючою складністю люди зажадали чогось простого, як мукання (комуняка Маяковський формулював дуже влучно). Тому і пішли за тими, хто з простими та впевненими сурлами говорив хуйню - але знов-таки дуже впевнено - і чинив хуйню, але знов-таки без зайвого сумніву. Компетентні люди спершу ніяковіли, потім казали собі, що змагатися з пітекантромпами нижче за їхню гідність, потім тікали або гинули.

Революція - це завжди наслідок лавиноподібного ускладнення світу, якого стара система управління витримати вже не може.

Але й тиранія - наслідок цього ускладнення світу. Бо в ситуації надмірної свободи люди тяжіють до вилупків з простими та впевненими сурлами. І жодного сенсу нема цитувати в стомільйонний раз Галіча - "Бойтесь того, кто скажет - я знаю, как надо" людям, які ЖАДАЮТЬ почути нарешті заповітне "я знаю". Ну, не та аудиторія, це як в Мецці Різдво справляти, тільки ще небезпечніше.

Я вважаю, що в компетентних людей лише один вихід: відчайдушно блефувати. Повністю усвідомлюючи масштаб насуваючогося пиздецю, тримаючи обома руками дупу, аби не всратися з переляку, хапонувши півлітру для храбрості, робити прості сурла і казати "я знаю, как надо". Маскуватися під упирів. Так, на тому світі доведеться лизать гарчих сковород. Але на цьому, МОЖЛИВО, не доведеться їхати на лісоповал або ковтати радіоактивний попіл.

Ну, або, як то каже мудра Віраго, йобне метеорит та всім нам значно спростить задачу.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1942046.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
05 січень 2017 @ 12:44 Що не так з "Юнгою з Колумбу"
Прийнято вважати, що українське кіно спаскудилося лише у роки незалежності, а в радянські роки все було гарно-прегарно і ясно-красно.

Але варто подивитися декілька картин "класичного" періоду, аби переконатися: хороший сюжет могли спаскудити вже тоді. Майстерно спаскудити, так, що людина, подивившись кіна, не захоче читати прекрасну повість Миколи Трублаїні "Шхуна Колумб".

Щоб не думали, що я патякаю дурно, насолодитися об шидевр можна тут:

https://www.youtube.com/watch?v=DLDKzKPhQ4U

В принципі, фільм був убитий від початку двома рішеннями:

а) перенести дію в 60-роки;
б) знімати кіна російською.

Бо це ж, знаєте, Україна, кіностудія імені Довженка, героїв звуть Марко, Левко, Стах Очерет - тому природно, що вони розмовлятимуть, ну, знаєте, російською.

Ну добре, мовне питання воно таке мовне, але чому ідея перенести дію в 60-ті була згубною?

В повісті "Шхуна Колумб" вся шпигунська інтрига крутиться довкола того, що професор Ананьєв відкриває у своєму рідному селищі Соколиному торіанітовий пісок. Торіаніт - джерело здобуття торію, а торієм у 30-ті роки пристрасно цікавилась військова промисловість різних країн, як радіоактивним матеріалом, і не тільки (торій використовують і при виготовленні легованої криці, і у високоточній оптиці), тому не дивно, що німецькі (в книзі прямо не сказано, що німецькі, але на це жирно натякають) шпигуни вперто цікавляться Ананьєвим та його розробками.

Так, 30-ті роки, загальна шпигуноманія, це все в повісті присутнє. Але! Зараз, через 70 років, ми точно знаємо, що війна таки була, що Німеччина напала, що невдовзі по скінченню війни почалися ядерні перегони - отже вся шпигунська лінія в повісті - то не суцільна параноя, а торіанітовий пісок - то справді серйозна ставка у великій грі.

Але дію перенесли в 60-ті роки, всю лінію з торіанітовим піском викинули, і шпигуни шпигують... ну просто тому, що отакі вони злобні підараси. В злодіїв нема хорошої мотивації - отже її нема і в героїв. Це призводить до того, що герої поводяться як дебіли.

Наприклад, у повісті найважливішою та найгострішою сюжетною перипетією було потрапляння Марка, Люди та Знайди в полон на ворожу підлодку. Діти трафили туди цілком випадково: хотіли привезти свіжої рибки на есмінець "Буревісник", але заблукати в тумані, перестріли шлюпку зі шпигунами, які готувалися до евакуації, рийняли їх раптово за шлюпку з "Буревісника". Вони не прагнули боротися зі шпигунами, вони цілком розумні діти, які знають, що такими речами займаються дорослі. Але їм не пощастило, вороги самі їх здибали, і тепер їм доводиться протистояти утрьох цілій команді розумних, жорстоких та добре замотивованих дорослих. Саме це надає повісті великого драматичного накалу, саме тому перебування героїв в полоні є кульмінаційним моментом останньої третини.

У кіно діти не випадково потрапляють до ворогів, а активно напрошуються на неприємності. Марко є "юним помічником прикордонників". Він з власної ініціативи залазить до хати Ковальчука, що прихистив шпигуна Анча (в повісті вони туди пішли, бо Яся Знайда не прийшла на свято і вони захотіли дізнатися що з дівчинкою), а потім, викривши шпигуна, посилає на заставу Люду (знаючи, що дівчина не орієнтується на місцевості та може заблукати у темряві!) а сам хапає першого-ліпшого човна і пливе на заставу - мовляв, так швидше (ЛОЛЩО?!). Човен виявляється дірявим, Ліда, не знайшовши застави, але побачивши Марка в човні, кидається в  море та допливає до Марка. Дірявий човен тоне, діти опиняються в воді, а вранці їх підбирає шхуна "Колумб", і сюжет вирулює на фінішну пряму. Протистояння з ворогами? Га? Де? З фільму просто викинули стрижневий момент книги, а шо?

Тут можна, власне, і закінчити. Цього було доволі, аби поховати кіно. Але не треба недооцінювати радянський кінематограф: навіть там, де все зіпсовано, ще є куди псувати.

От наприклад: гарна ідея сумістити характеризуючі моменти з титрами. Аж допоки її не втілив сценарист Юрій Чулюкін. Як саме нам характеризують Марка перші секунди його появи на екрані? На нього натикається Люда, і він грубо каже: "Сматреть нада".

Для порівняння: в оригіналі, у повісті, Люда поділилася з ним зонтиком, а він увійшов у воду, аби допомогти їй перейти рівчак.

Ай молодець товариш Чулюкін! Ай гарно характеризував обох: Люда - дурепа у піжонських темних окулярах, а Марко - хамло трамвайне!

Одне в цій характеристиці добре: стосовно фільму вона цілком правдива: надалі весь час Люда буде кліпатидурними очицями, а Марко розмовляти з нею здебільшого в таких виразах: "Сядь! Молчи! Уйди!"

Над Людою пан сценарист взагалі познущався як Нюй Ва над черепахою. В книзі Люда - дочка професора Ананьєва, розумна та освічена дівчина, ідеал "нової жінки" радянської епохи: прекрасно плаває та виграє пловецькі перегони, допомагає батькові у дослідженнях, опинившися у полоні, вигадує шифр, щоб листом попередити батька, залишається відважною перед лицем вірної загибелі. У фільмі Люда - просто "міс Експозиція": вона задає ідіотські питання ("А ето что, пароход-водовоз? А он кто, матрос?"), їй відповідають і таким чином глядачеві розтлумачують, що робиться на екрані. Бо він же, глядач, такий само дурний, як Люда.

Складається повне враження, що жінок Чулюкін з режисером Шерстобітовим ненавидять. Ані в Люди, ані в Ясі Знайди (яку чомусь перейменували на Катю) особистих арок вже нема. У книзі саме Люда звертає загальну увагу на те, що з Ясею поводяться як з твариною, і присоромлені сельчани починають приділяти їй увагу - і кінець кінцем Яся звершує подвиг, діставшися з захопленого "Колумба" до берега уплав.

У фільмі дівчата подвигів не звершають. Їхня справа - плутатися в хлопців під ногами, задавати дурні питання, наражати хлоців на небезпеку, набридати всім своїм зверхнім "А у нас в Кієве..." та ридати при виді радянських гелікоптерів.

Проте й Марко перетворився на щось дурне та пришелепкувате. Все, на що він має справді добру тяму - це радіо та азбука Морзе. З розумного, допитливого та уважного хлопчика зробили епічного йолопа. В нього не просто відібрали кращі моменти, які були в книзі -
але й натикали відсебеньків, яких там не було. Сцена з Левком та уроком боксу начебто має характеризувати Марка як відважного хлопця та показати нам Левкову "навичку Чехова" - адже попереду на нього чекає фізичне протистояння з ворожими шпигунами. Проте Марко знову показує себе бовдуром, який не може оволодіти елементарними навичками боксу, а Левка - мудилом, який замість показати хлопцеві, як робиться аперкот, валить пацана ударом. І Люду зайвого разу виставили дурепою, яка реоче над поваленим. Ну і на солодке: "навичка Чехова" не стала у пригоді: Левко вирубив шпигуна мутровим ключем. То навіщо була вся ця сцена?

Найгірше в цьому - що Чулюкін в цій картині аж ніяк не дебютант. У його послужному списку вже є "Непіддатні" та "Дівчата", яких він знімав як режисер. Він же добре знає, що таке момент характеристики та добре прописаний персонаж. Чому він робить таку лажу як сценарист?

Я знову схиляюся до думки: тому, що сценарна справа у радянських вишах, де викладали кіномистецтво, була у зневазі, викладалася лише півроку, за остаточним принципом. Вважалося, що, опанувавши режисерську справу, ти автоматично стаєш і гідним сценаристом.

Але "Юнга зі шхуни Колумб" - не перший випадок, коли стає очевидно: аж ніяк.
 

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1941624.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
04 січень 2017 @ 17:43 Про альтернативу
- Треба читати російські ЗМІ, аби взнати альтернативну точку зору.
- Треба пити з унітаза, аби дізнатися альтернативного смаку води.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1941354.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
03 січень 2017 @ 17:16 Щодо того їхнього "Вікінга"
От мені одно незрозуміло. Поки Дівов іще був живий, написав він класну повість "Храбр". Кінематографічну як йопвашумати, бери та знімай.
Навіщо замість екранизації гідного матеріалу знімати якесь похмуре лайно?

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1941135.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
02 січень 2017 @ 20:20 Власне, москалям є за що дякувати
http://svitfantasy.com.ua/news/2017/fantastychni-anonsy-na-2017-rik.html

Якби не паскудна поведінка північно-східного сусіда, наші видавники ще довгенько би розгойдувалися, а книгопродавці тупо везли книжки з Кацапстану.
About this Entry
Свободная Луна
30 грудень 2016 @ 09:54 А тепер, поки є час та натхнення - про отруйну "мудрість"

яку сформулювали так: "поки ви будете сприймати себе як жертву, ви - будете жертвою".

Ну, насамперед, це просто брехня. Якщо з тобою вчинили несправедливо, погано, зле - сам цей факт, а не ставлення до нього, робить тебе жертвою. Будь-хто, хоч раз зіткнувшись з насильством, ошуканством, наклепом, грабіжництвом прекрасно це розуміє, або хоча б інтуїтивно відчуває: є ФАКТ, є реальний біль, є реальна втрата, і цей факт нікуди не дінеться, коли ти "перестанеш почувати себе жертвою" (якщо припустити, що ти крутий джедай і цей психічний номер тобі вдасться). Синці не перестануть боліти, гроші не повернуться репутація не відновиться.

Я знаю, що насправді мав на увазі хороший хлопчик, який намагався всунути мені та моїм подругам цю "народну мудрість": почуватися треба не жертвою, а борцем.

Але якщо ти не жертва - то за що ти борешся? Що дає тобі право на справедливість?

Адже навіть у тих випадках, коли ми, не бувши жертвами самі, шляхетно встаємо на захист ближнього, ми через емпатію, дзеркальні нейрони та свідомість входимо у становище жертви, усвідомлюємо її право на справедливість та починаємо ту справедливість наводити.

Навіть коли держава руками закону чинить правосуддя, вона називає жертву - жертвою. Не за "самовідчуттям", але за фактом. І боротьбу за справедливість для жертви робить обов'язком цілого ряду людей, поліціянтів, юристів, суддів тощо (як воно вже виходить на практиці - то вже друге питання, але ідея саме така).

Що робить боротьбу Спартака справедливою в очах історії? Те, що Спартак є жертвою несправедливої рабовласницької системи. Якби він не був рабом, якби був патріцієм, який просто вирішив погуляти, розважитися таким чином, як би ми до нього ставилися? Як до божевільного маніяка.

Що робить боротьбу українців справедливою? Те, що ми жертви, а не агресори, на нас напали, нас ошукали, в нас відняли наше, наших ближніх убили.

Але послухайте сепарів та запоребриків - вони теж виставляють себе жертвами! Чому? Бо знають: саме тут собаку зарито. Якщо ти жертва - це дає тобі право на відповідне насильство з метою відновлення справедливості. А якщо ти агресор, якщо ти почав перший - то навпаки, це жертва маж право натовкти тобі пику, і весь народ скаже "Амінь!"

Є лише один засіб бути борцем та не відчувати себе жертвою: терор. Олександр Ульянов вчинив замах на царя, а потім писав матері з в'язниці: мамо, не клопочіть про помилування, бо вийде некрасиво: начебто ми з царем стоїмо на дуелі, я свій постріл зробив та промазав, а тепер благатиму його не стріляти? Не гарно, не треба.

Якщо тобі причинили біль, а ти не жертва - тобі причинили його СПРАВЕДЛИВО, ти ЗАСЛУГОВУЄШ на цей біль, ось що Ульянов мав на увазі.

Багато хто вважає, що бути жертвою - це більш гідна позиція. Коли друзі побивалися за Сократом, якого засудили до страти, він їх утішав, кажучи: так краще, ніж якби я справді був злочинцем та заслужив страту на смерть своїми вчинками.

Тепер треба розібратися з другим питанням. От із кимось вчинили несправедливо, він став жертвою... але не становиться борцем, просто собі сидить та плаче. Чи можна йому сказати: ну ж бо, перестань почувати себе жертвою, стань борцем!

Ну, звісно, можна, але не дивуйтеся, якщо у відповідь почуєте "Іди нахуй". І це буде цілком справедливо, бо виміряти глибину чужого болю та оцінити чужі обставини ми здебільшого не можемо, особливо з нальоту. От правда, якщо в вас немає ресурсів допомогти та включитися у боротьбу - краще помовчати, воно і ресурси зекономить.

І третє. Умовити себе "не почуватися жертвою" - це насправді аутотренінг для того, щоб НЕ СТАВАТИ борцем.

Бо боротьба обіцяє лише нові синці, нові матеріальні витрати, нові репутаційні втрати. Не обманюйте себе: всіх, кого ми сьогодні вшановуємо як борців, за життя вважали за небезпечних екстремістів та міських божевільних. Всіх, без жодного винятку. Що більше ти борешся, то більше в тебе підстав почуватися жертвою, бо тобі всечасно прилітає по голові.

Тому звичайно, ЛЕГШЕ дочекатися, поки загояться рани, знову накопичити грошей, дочекатися, поки наклеп забудеться (а в натовпу пам'ять як в акваріумної рибки) та жити собі далі, і НЕ ПОЧУВАТИСЯ ЖЕРТВОЮ.

Але моя практика показує, що цей заклик - не почуватися жертвою - найчастіше звертають до жертви агресори. Бо і цьому й полягає їхній профіт: вони отримують разом і моральне виправдання (якщо жертва не почуває себе жертвою, то я нічого й не зробив поганого), і забезпечують себе від помсти.

Тому коли я чую заклик "поки ви будете сприймати себе як жертву, ви - будете жертвою", я занотовую собі: до того, хто це сказав, не можна повертатися спиною. Так, можливо воно просто молоде та ні разу не грамотне, але про всяк випадок. Better safe than sorry.
This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1940935.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
29 грудень 2016 @ 23:15 Це так прекрасно, що я майже ладна знову зацікавитися тією епохою та вивчити біларуську!
Нізка вершаў “Актывіст эпохі Бакумацу” (“Дзеяслоў”, №79)
АКТЫВІСТ ЭПОХІ БАКУМАЦУ
Калі прыплываюць чорныя караблі,
то шчыліны пакрываюць знаёмы свет.
Я не вандраваў па кнігах. Я запаліў
агонь на мяжы, як прывідны запавет.
Бяду і хімеры нёс ачышчальны дым,
кароткі палёт галавы ад рашучых плеч.
Я верыў, што ўсё рашаецца толькі тым,
што вось маё цела, краіна, і вось мой меч.
 
Читати більшеCollapse ) This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1940527.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
27 грудень 2016 @ 14:37 Для протоколу
У мене немає сил на співчуття.
У мене немає сил на ненависть.
У мене немає сил на зловтіху.
У мене немає сил засуджувати тих, хто зловтішається.
У мене немає сил втішати тих, хто горює.
З порожньої криниці не вичерпати нічого.
А хто вичерпував цю криницю, нехай нарікає на себе.
About this Entry
Свободная Луна
25 грудень 2016 @ 20:59 До того йде, що доведеться переїхати до бабусі
І тут мені хочеться знову за всі заставки проклинати радяньську владу, яка так понівечила її покоління.
Вона не вміє в комфорт. Геть зовсім.
В неї декілька депозитів у різних банках. Вона могла би засклити лоджию, поставити склопакети, і в хаті стало б суттєво тепліше. Але вона не хотіла. Тепер вона закривається у спальні, бо це тепла кімната, у решті хати холодно.
Вона могла би провести на кухню гарячу воду з бойлера, але вона викликала сантехніка лише для того, щоб заварити трубу гарячої води.
Могла би встановити на кухні нормальні меблі.
Купити пральну машину.

Ніц того не зробила - "все одно помирати".
Чому, Господи? Чому???

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1940304.html. Please comment there using OpenID.
About this Entry
Свободная Луна
22 грудень 2016 @ 21:31 Ultima ratio
Яка ржака, коли цілком незнайомий чувак у суперечці вдається до аргументу "Я не бачу в тобі жінку".
Цікаво, як він собі уявляє реакцію на такий аргумент? Я розплачуся та побіжу вішатись через те, що цілком незнайомий (та не вельми розумний) чувак мене не хоче?

Тобто, яким йолопом треба бути, щоб вважати, що ти цією фразою когось зачепиш?

(Я не кажу вже про те, що для мене воно - це все одно що крадій сказав би мені "Я не бачу в тобі потенційну жертву". Та слава Богові!)
About this Entry
Свободная Луна
21 грудень 2016 @ 13:08 )))
Originally posted by liubovmilich at )))
Турок Мерт Алтынташ своей пулей убил вчера не только посла москвинов в Анкаре,

але й знешкодив ще одну

всiм вiдому падлюку,)



Больше всего моими лекциями о голодоморе возмутилась какая-то группа львовских блогеров, чьи предки голодали исключительно в польских цукернях, запивая тистечка кавой из филижанок. Они оказались в СССР спустя шесть лет после Голодомора. Потомки реально погибших просто скорбно покачали головами и сказали – да, Чипалина, это было.



Люблю каву. ))

...Цiкаво, яку саме каву
та з яких саме фiлiжанок пили
отi оббреханi "ГорЬкiм Луком" львiв'яни...
А ось яку каву, виявляється, вони обирали для себе:

красивый рецептCollapse )
About this Entry
Свободная Луна
19 грудень 2016 @ 17:45 Фоткайтеся, чорнобриві, та не з москалями...
Бо москалі чужі люди, зроблять хірню з вами...

https://tjournal.ru/38847-geroinya-kalendarya-s-siriiskimi-devushkami-zayavila-o-pripisannih-im-frazah-v-podderzhku-voisk-rf
About this Entry
Свободная Луна
19 грудень 2016 @ 15:31 Надзвичайно сильно
Просто вот якось просто у самісіньку середину.

About this Entry
Свободная Луна
19 грудень 2016 @ 10:47 Я не думаю, що буде великий кабздець
Я думаю, що буде поступовий дізастер. Бо держава все, чого торкається, не нищить, а повільно перетворює на гівно.

About this Entry
Свободная Луна