Ольга Чигиринская (morreth) wrote,
Ольга Чигиринская
morreth

П"ятицарство

Отож, дуані, селяни та городяни попростували до храму.
- Чого вам тут треба? - запитав жрець.
- Справедливості! - відказав Сай Дикий Кіт. - Бо в повіті твориться кривда. Покажи нам мае. Покажи, чи здорове воно.
- Хіба мае - папуга, щоб його всім показувати?! - розсердився жрець, стукнувши посохом об землю. Але народу було дуже багато, та й стража, що її вже скликали, не поспішала його розганяти. Тож жрець пішов до вівтаря та викликав мае.
Мае з"явився перед люди у подобі чорного пардуса, шкіра його була лискуча та густа, очі - яскраві та золотаві, виглядав він здоровим, і народ трохи знітився. Але один з дуанів, який був мандрівним священиком, створив молитву - і тут мае здригнувся, заревів та перетворився на слизьку почвару, з виду якої всім стало ясно, що то хоммае.
Сай та його люди добре знали своє діло й почати в того хоммае стрілти з самострілів та ручниць, і він, зранений, втік до храму та утяг за собою жреця. Перезгизши йому горло та напившися крові, хоммае спробував був напасти знов на загін Сая, але ті перекрили з храму всі виходи та підпалили його - мовляв, що тепер зі спаскудженою спорудою робити. Хомае покидавзя з одного боку в інший, вискочив на Двохвостого Ше та був зарубаний і знов укинутий у вогонь.
Піля цього герої пішли до дому багатія Хора, спалили всі боргові записи, позвільняли жінок, та селяни трохи натовкли Хорові сідало. Хотіли були його зовсім вбити, але Сай та його люди не дали.
- Хіба ви забуди Сімнадцяте повчання вчителя Нію? - закричав він на людей, стаючи на захист Хора зі зброєю в руках. - Мае полишаюить місця, де нема спраедливості, і ніколи не повертаються до місць, у яких нема милосердя! Схаменіться, люди, ви отримали своє - навіщо забирати й життя? Відбудуйте храм, приносіть добрі жертви, чиніть добро - і мае повернеться до вас.
З тим він і пішов, забравши з собою людей. Селяни також повернулися до своїх домівок, все могло б скінчитися добре, якби не намісник Мо.
Цей Мо був давнім ворогом князя Барса, і навіть подейкували, що саме він штовхнув князя на заколот, але зараз немає сенсу про це патякати, бо наша розповідь про Дикого Кота Сая, і чому його мали стратити в Левіні.
Намісник Мо, коли узнав проспалення храму в містечку Башані, послав туди тисячне військо та слідчих, бо йому скрізь марилися прибічники Барса, які хочуть відділитися від держави. А треба сказати, що на той час Володар Ясен видав указ, за яким кожен повтанець пирівнювався до заколотника, який посягає на тіло держави.
Отже вояки прийшли до Бошаня та ввірвалися в Гілля, заарештували всіх селян, повезли до міста, покидали до в"язниці та почали катувати, вимагаючи зізнатися у заколоті против тіла держави. Новий жрець спробував за них заступитись і дійшов аж до намісника Мо, але той повелій кинути й його у в"язницю, як спільника.
Коли ця новина дійшла до Сая та його людей, що зазимували в нього, ті вирішили здатися владам, аби селян відпустили. Але коли вони прийшли до Бошаня, виявилося, що справу вже вирішено - селян женуть на заслання, а Сая та його друзів розшукують як заколотників, убивць жреця та спалюівачів храму.
- Люди гинуть через мене, - сказав Сай. - Хіба можна таке припустити?
Будучи дуанями, вони добре знали місцевість, тож влаштували засідку у зручному місці й перебили вояків, а селян звільнили.
- Треба вам тікати через кордон у провінцію Ен, - сказав він. - Князь вас не видасть.
І він та його люди супроводили втікачів аж до кордону.
Генерал Пек, що командував карним військом, висланим в Бошань, взнавши про це, знарядив погоню. Але на вузькій гірській стежині, що нею відступали втікачі, семеро дуанів зробили засіку, щоб зупинити військо, і дехто з селян до них приєднався.
- Заколотнику Сай! - закричав генерал Пек. - Здавайся! Твої злочини спустошують землю та обурюють небо! Здайся зі своїми людьми - і ми не винищимо вас всіх до ноги!
- Ми не хотіли нічого поганого - лише правосуддя! - закричав у відповідь Сай. - Ми не замислювали проти Володаря та не вбивали невинних! Ви тортурами виягли з селян зізнання про участь у заколоті, нібито вони хотіли виголосити сина Барса володарем та відділитися - а потім серед зими погнали їх на заслання та спалили їхні домівки! Я не йму тобі віри, генерале! Якщо з"явиться тут мій князь Кан - то йому я здамся!
- Якщо ти такий впертий - нехай розмовляють мечі! - вигукнув генерал та повів своє військо в атаку. Але з гори на них почати кидати камені й колоди, тож він мусив відступити та отаборится під горою.
Тим часом втікачі вже досягли провінції Ен, та на допомогу Саєві прийшли люди з його селища.
- Що ви робите, безумні! - вигукнув Сай.
- Стоїмо за правду, - відповіли хлопці, яким кортіло побитися.
Отак на горі утворився один табір, а під горою - інший.
Двічи водив своє військо на штурм генерал Пек, але нічого в нього не вийшло. Аж ту підійшло військо князя Кана, і Сай здався йому.
Вислухавши історію сімох відчайдухів, князь наказав тримати їх в ув"язненні, але без ланцюгів та колодок, і сказав генералові Пеку, щоб той відступив, бо князь Кан не дозволить перетнути кордон своєї провінції.
Пек відступив та подав скаргу на князя Кана - мовляв, той вкриває заколотників, а й сам він колись був другом Барса.
Князь Кан, у свою чергу, поїхав до столиці, вимагати справедливого слідства.
Tags: Пятицарствие
Subscribe

  • Почему русские не умеют в национализм

    Главный тезис этого наброса формируется просто: русский национализм - он как морская свинка, у которой, как мы помним, нет ничего общего ни со…

  • О ценностех ея

    Давайте немножко оттолкнемся от хроник скорбной Нины и обратим внимание на интересный факт: когда консерваторы затевают разговор о ценностях, из них,…

  • Культурний шок

    Я рідко сюди пишу, і саме тому покладу це тут, щоб не загубити, бо у Фейсбуці воно швидко спливе за течією часу. Я відкрила для себе ікони Любові…

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments

  • Почему русские не умеют в национализм

    Главный тезис этого наброса формируется просто: русский национализм - он как морская свинка, у которой, как мы помним, нет ничего общего ни со…

  • О ценностех ея

    Давайте немножко оттолкнемся от хроник скорбной Нины и обратим внимание на интересный факт: когда консерваторы затевают разговор о ценностях, из них,…

  • Культурний шок

    Я рідко сюди пишу, і саме тому покладу це тут, щоб не загубити, бо у Фейсбуці воно швидко спливе за течією часу. Я відкрила для себе ікони Любові…