August 16th, 2014

укроп

Убивать, убивать, убивать!

Восемь первых страниц РСС-ленты заняты ссылками на стопиццот разных журналов с одной и той же записью: "Дайрик завела, а что писать не знаю... хочется написать что-то красивое.Сегодня был сильный снегопад, пока я шла домой с остановки - на голове снежная шапка выросла) любовалась, как медленно и красиво хлопья в сумерках кружат, танцуют.... как в сказке... Шла и вспоминала, как в "По ту сторону рассвета" Берен и Лютиэн смотрели на звезды, лежа ночью на снегу..."

Снегопад у нее был. В августе. Сука. Все юзернеймы начинаются на v и на w. Плодишь ботов - меня и книгу мою не трогай, скотина.

Ну, короче, вы поняли: если к вам припрется нечто с юзернеймом на v или на w, с гламурной ТП на аватарке и с вот этой цитатой в уйутненьком - баньте сразу.
укроп

Мемуар короткий

Ото коли дерева були великі, Сергій Худієв ще нормальний, а я ще толкінстка, було в нас щось на кшталт творчої зустрічі мене з читачами в християнській бібліотеці, де тоді рулив Сергій.

Здається, то було напередодні Нового року чи Різдва православного - ну така то атмосфера дуже неформальна,  навіть пивце на столі було. І заглянув тоді Рамендік.

Не можу вже коректно пригадати (бо давно, та й пивце), про що саме йшлося, але якось вирулило на Норд-Ост, бо воно тоді було в усіх на вустах і всім страшенно було шкода і загиблих, і постраждалих. А дехто й був знайомий безпосередньо з кимось із загиблих, зокрема з ансамблю ірландського танцю Ірідан.

Ага. Отже, то була зима 2002-2003 року, коли в мене або вже виходив, або ще готувався до виходу "По той бік світанку".

І про Норд-Ост зайшлося через те, мабуть, що я співала переклади ірландських пісень, що ними ото тоді почала займатися. Через те згадали покійного О'Карпова, який також перекладав пісні, а через нього - Ірідан.

І тут Михайлик Рамендік висказав шикарну богословьску ідею. Вона мене тоді аж струсонула, та ідея. За два рочки, як трафилося оте цунамі на островах та хтось із православних їєрархів пьорднув, що це нечестивих туристів Бог покарав - то він своїм пердінням Рамендікову ідею затьмарив, але тоді ще був лише Норд-Ост,  і Мишаніна ідея відкрилася мені у всій новизні.

Так от, Мишаня сказав, що то Бог, мабуть покарав іріданців, зокрема О'Карпова, через їхню симпатію до терористів, тобто до ірландських повстанців, тобто до всього ірландського. Ну, то так схема працює: вони любили ірландське та співали повстанських пісень, отже, схвалювали ІРА та терор, отже, Бог дав їм шанс познайомитися з чеченськими повстанцями та їхнім терором і через те постраждати, ба навіть загинути.

Тільки довжина столу врятувала Мишаню від моментального випису по їбалу. І тільки той факт, що ми знаходилися у християнській бібліотеці, врятував Мишаню від випису по їбалу взагалі. Бо спершу мені було не той, а потім мене розібрало всепрощення та дух Різдва. Ну й Михайлика зацюкали, тіпа що ти верзеш.

Тепер його їбало перебуває - будете сміятися - в Ірландії. Отака ірония долі й святого Патріка. Сидить воно в Ірландії, святій землі Ірландії, та пиздить звідти про те, що ми тутай фашисти і хунта.

Мораль сієї басні такова: не відкладай ні на хвилину піздюля, якого прагнеш виписати. Виписуй негайно. Іншого шансу може й не бути.
 

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1927962.html. Please comment there using OpenID.
Свободная Луна

У силу виробничої необхідності

Взялася перечитувати Чакру Кентавра.

Дуже сподобалася та частина, де описано джасперіанців - тобто, вона залишилася такою ж, якою я її пам'ятаю з дитинства, чарівною та епічною.
Але Божечки ти мій святий і правий, які дебіли земляни! Які інфантильні бовдури! Сил моїх нема. Воно залицяється до жінки, яка ще й року не минуло, як поховала свого коханого. Шалено коханого, за яким кинулася у чортову далечінь крізь безодню Ніщо. Воно нудить та пиляє тую жінку, навіть не намагаючись в'їхати в сутність її проблем - так, то феодальні забобони, але зроби ж ти її життя трошки легшим! Воно, як у дурному кині, вивалює "всю правду" про крегів перед натовпом, очікуючи, що всі повірять та проникнуться.

Чому, чому в уяві фантастів радянської доби "хороша людина" - це неодмінно егоцентрічне чмо?

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/1928559.html. Please comment there using OpenID.