Ольга Чигиринская (morreth) wrote,
Ольга Чигиринская
morreth

Найважливіші сцени зі «Сталевої людини», як я їх запам’ятав

Роб Брікен

КРИПТОН

Джор-Ел: Наша планета йде на пси. Єдиний вихід – пожбурити немовля у космос.
Лара-Ел: Бо все інше не має сенсу.
Вривається Зод
Зод: Джор-Еле! Джор-Еле! Ти вкрав Кодекс! Поверни його!
Джор-Ел: Даруй. Я щойно запхав його у немовлятко, і зараз жбурну дитинку у космос.
Зод: Дитинку?
Джор-Ел: Еге ж. У нас є дитинча. Знаєш, на старосвітський кшталт.
Зод: Що? Не з наших Криптонських Підводних Дитячих Ферм?
Джор-Ел: Ні.
Зод: Огидно.
Джор-Ел: Ти навіть не уявляєш. Знаєш, звідки вони вилазять?
Лара-Ел: Гей, я ще тут, вилупки.
Зод: Зачекай.
Джор-Ел: Чого?
Зод: Кодекс містить всю запрограмовану генетичну інформацію з усіх криптонських фермових дітей, так?
Джор-Ел: Ну.
Зод: Хіба ж ти замутив цю мульку з пологами не для того, щоб започаткувати криптонський народ на новому місці без програмування? То на біса тобі Кодекс? Що твоя дитина з ним робитиме?
Джор-Ел: Е-е...
Зод: І чому ти посилаєш одну дитину? Хіба ж для старовинного розмноження не потрібні двоє?
(Джор-Ел хвильку вагається, а потім наражається на Зодового дрючка з рукава)
Джор-Ел: Ой, я тут зненацька убився об твій дрючок. Але в мене була слушна відповідь.
Зод: Зачекай. У нас тут повно немовлят на фермах, хіба в них немає генетичного коду? Вони що, порожні? Навіщо нам Кодекс? В цьому не має жодного сраного сенсу.
(Входить варта)
Вартовий #1: Генерале Зод, я заарештовую вас за державну зраду і задавання питань про наше сміховинне суспільство. Вас кинуть у буцегарню разом з вашими попихачами, отож ви будете єдиними криптонцями, що переживуть вибух планети. А коли вона вибухне, ви всі звільнитеся.
Зод: Та хай йому біс.
ЗЕМЛЯ
Кларк Кент: Я бомж.
(рятує купу народу)
Кларк: Це мені нагадало одну пораду, яку дав мені Па Кент, коли я ще був малий.
(флешбек)
Молодий Кларк: Я тут, тіпа, подумав, що можу використати свої сили заради добра, помагати людям і таке все…
Па Кент: ЧОРТ ЗАБИРАЙ, НІ. Ти мусиш завжди приховувати свої сили від усіх! Бо інакше люди второпають, що ти прибулець! Уряд тебе забере, в’їхав? Не можна ніколи нікому допомагати.
Молодий Кларк: Навіть коли шкільний автобус ось-ось потоне?
Па Кент: Особливо коли шкільний автобус, повний дітлахів, ось-ось потоне! Ті маєш просто сидіти й дивитися, як вони захлинаються, одне за одним.
Молодий Кларк: Це якось негарно.
Па Кент: А якщо хтось інший врятує той автобус, ТИ ПОВИНЕН ЗІШТОВХНУТИ ЙОГО В ОЗЕРО І ПЕРЕКОНАТИСЯ ЩО ВСІ ПОТОНУЛИ!
Молодий Кларк: Зачекай, що?
Па Кент: ТИ СТАНЕШ МАЯКОМ НАДІЇ ДЛЯ ВСІХ, КОЛИ ВИРОСТЕШ, КЛАРК, МАЯКОМ, ЯКИЙ ДИВИТЬСЯ, ЯК ДІТИ ТОНУТЬ, ХОЧА ТИ МІГ БИ ЛЕГКО ЇХ ВРЯТУВАТИ!
Молодий Кларк: Тоді, тату, в мене погана новина: мій шкільний автобус дійсно шубовснув у озеро, а я врятував всіх дітей. Пробач.
Па Кент: ХОЛЕРА. Йди до своєї кімнати та поміркуй над своєю поведінкою! Без вечері!
(Кларк чвалає геть під сумну музику з мультику "Peanuts")
Па Кент: МАРТО, ДАЙ-НО МЕНІ МОГО СІКАЧА. ТРЕБА ЗАВІТАТИ ДО КЛАРКОВИХ ОДНОКЛАСНИКІВ.
КРИПТОНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ
(Кларк блукає по коридорах, раптом з’являється голограма Джор-Ела)
Джор-Ел: Агов! Я пожбурив тебе до космосу, коли ти був немовлям!
Кларк: Тато?
Джор-Ел: Так, це я! Стривай, я впихну в тебе трошки інформації. Тебе звуть Кел-Ел, ти криптонець, наша планета вибухнула, і всі криптонці мертві, крім тебе та найбільшого злочинця Зода.
Кларк: Яке нещастя.
Джор-Ел: І також я нафарширував тебе всіми криптонськими генетичними кодами, щоб ти був ключем для відтворення криптонського народу, тому Зод, тіпа, шукатиме тебе.
Кларк: Хм, ти хочеш, щоб я відродив криптонський народ?
Джор-Ел: Чесно кажучи, не певний у цьому.
Кларк: Тоді чого ти застромив у мене той Кодекс?
Джор-Ел: У ретроспективі ідея здається справді дурнуватою. З іншого боку, якщо ти таки захочеш відтворити криптонську расу, на цьому кораблі є маленька підводна ферма з немовлятами. Все, що треба – це засадити в них ДНК. В них є дірочка, але, на жаль, у не зручному місці.
Кларк: Е-е… Мабуть, я пас.
Джор-Ел: О! Я також зробив тобі крутого костюма, що виглядає як наша національна білизна.
Кларк: Що?
Джор-Ел: Ну, зазвичай ми на Криптоні носимо пишні лахи або занадто передекоровані обладунки, але під ними в нас обтягуюча білизна, тіпа шкіряна. Отаку я тобі й зробив.
Кларк: Що, не одяг? Та не бойовий обладунок?
Джор-Ел: Ні! Але я зробив ще й плаща. Криптонці зазвичай носять плащі з одягом та обладунком.
Кларк: …Але ж не з білизною?
Джор-Ел: О боже, ні. Це ж виглядає дебільно.
Кларк: Слухай. Якщо це якийсь розвідницький корабель, якому 18 000 років, як ти на ньому зробив мені костюма, та ще й з гербом нашого роду?
(Джор-Ел на хвилинку замислюється, потім висмикує голографічного дрючка та ширяє ним себе в живіт)
Джор-Ел: Звиняй, мене ширнули в живіт! Я помираю!
Кларк: Ти голограма. Ти не можеш померти.
Джор-Ел: В мене була дуже слушна відповідь!
Кларк: Я тебе все ще бачу. Ти просто валяєшся на підлозі.
(Джор-Ел мовчить)
Кларк: Гаразд. (уходить)
ЦЕРКВА
Кларк: Так, тут прилетів чувак на ймення Зод і хоче, щоб я здався йому, або ж він зруйнує Землю. Пригадаємо, чи не дав мені тато якоїсь поради на цей випадок.
(Флешбек – Кенти їдуть на автівці, аж раптом починається торнадо)
Па Кент: Га?
(усі вилазять з автівки)
Па Кент: Це торнадо! Всі залазьте під міст!
Пес: Ей, агов! Ви полишили мне в автівці, а в мене ж великих пальців катма! Чи не відчинить хто-небудь двері, будь ласка?
Па Кент: Кларк, забирай матір та оцих дітлахів у безпечне місце.
(Кларк веде маму під міст, Па Кент допомагає цілком дієздатним пасажирам вибратися з їхніх автівок)
Пес: Алло? Це я, ваш собака! Я все ще в сраній автівці. Гав!
(Кенти єднаються під мостом)
Кентиха: Ми забули собаку!
Пес: Дякую, блять, Шерлоку.
Па Кент: Я його заберу!
Молодий Кларк: А може я? Я змотаюся за півсекунди, і мені нічого не буде.
Па Кент: Я обі що сказав? Не можна показувати свої сили! Навіть у ситуаціях, коли ти можеш їх легко приховати.
(Па Кент добирається до машини, і тут його сшибає інша машина, летюча)
Молодий Кларк: Татку, ти певний, що не потребуєш допомоги?
Па Кент: Авжеж! Навіть не намагайся врятувати мені життя!
(Па Кент випускає собаку, який радісно чкуряє звідти, але в Па Кента зламана нога і він явно не докульгає до моста перш ніж до нього добереться торнадо)
Пес: ЛЮДИ, ВИ ГІВНЮКИ! (втікає)
Па Кент: Прощавай, Кларк.
Молодий Кларк: Так, ти не на жарт збираєшся вмерти. Я рятую тебе.
Па Кент: Ти цього не зробиш! Я ж тобі сказал: не можна користатися зі своїх суперсил, аби рятувати людей!
Молодий Кларк: А для чого ж тоді, блять, ними ще користатися?
Па Кент: Не знаю. Сам якось розберись.
Молодий Кларк: Але не тоді, коли тато вмирає й мене на очах, а я можу його врятувати як чхнути?
Па Кент: Точно.
Молодий Кларк: Навіть коли я можу забрати тебе і повернутися за секунду, і люди просто нічого не помітять через хаос торнадо?
Па Кент: Авжеж.
Молодий Кларк: Або ж я міг би схопити тебе, віднести кудись і одразу повернутися, а потім ми б набрехали, що тебе здуло вихором і ти якось спромігся вижити?
Па Кент: Так. Не роби цього.
Молодий Кларк: Слухай, мені все ще здається, що в нас достобіса можливостей врятувати тебе і водночас зберегти мою таємницю. Я справді думаю, що можна уникнути смерті.
Па Кент: Не бришкай мені, хлопче!
Молодий Кларк: Та я ж не бришкаю! Я просто думаю, що міг би врятувати тебе від смерті, якби ти не схибнувся на цьому!
(торнадо здіймає Па Кента вгору)
Па Кент: Кларку!
Молодий Кларк: Тату!
Па Кент: Пам’ятай! Пам’ятай найважливіше!
Молодий Кларк: Авжеж, тату!
Па Кент: ВБИВААААЙ... ДІТЛАХІІІІІІІІІіііііііііііввв!!!!!
(Па Кента відносить геть, флешбек закінчується)
Кларк: Окей, це стане в пригоді.
ВІЙСЬКОВА БАЗА
Супермен: Здоров. Я прийшов здатися.
Військовий: Здається, ти помиляєшся, хлопче. Ти маєш здатися тому Зодові
Супермен: Я знаю, але я хочу спершу здатися людству, щоб ви самі вирішували, чи віддати мене Зодові.
Військовий: Хе. Ну то дякуємо, але ми вже покалякали між себе, і вирішили таки здати тебе Зодові.
Супермен: Круто. Ну, раз так…
Військовий: Тобто, ти лише одну хвилинку побув Суперменом, і буквально нічого не зробив для людства, крім того, що підставив нас. У нас аж ноль цілих хрін десятих причин тебе захищати.
Супермен: Так, я розумію.
Військовий: Загалом, якби ти зараз здався прямо Зодові, воно було б краще. Нам справді не хочеться бути посередниками.
(Прилітає корабель Зода)
Фаора: ВІДДАЙТЕ КЕЛ-ЕЛА І ДІВЧИНУ, ЩОБ В НИХ БУЛА ЩЕ ОДНА СЦЕНА РАЗОМ, ЩОБ МИ МОГЛИ ВДАТИ, НІБИ ЇХНІЙ ЦІЛУНОК У ДФАФРАГМУ МАЄ ХОЧ ЯКІСЬ ПІДСТАВИ!
(на борту корабля Фаора пхає Лоїс до камери)
Фаора: СИДИ ТУТ, ПОКИ НЕ ПОКАЖЕТЬСЯ РАСЕЛ КРОУ
(на головному мостику)
Зод: Так, Кел-Ел, не баримося. Я хочу врятувати Криптонську расу, і в мене на цю тему здоровенна вавка в голові. Що мені треба – це той Кодекс, який в тебе запхано. Ну, і ця планета.
Супермен: Для чого тобі планета?
Зод: Ну, ми її тераформуємо і повбиваємо всіх землян, щоб було більш схоже на Криптон.
Супермен: Невжеж? Слухай, та ця планета наділяє нас кльовими суперсилами, так? Тобто, спочатку трохи почуваєшся як гівно, але потім навчаєшся ними користуватися – і це круто!
Зод: Хммм… Ні. Думаю, що краще дотримуватися ідеї з тераформуванням та геноцидом
Супермен: А давай так: я віддам тобі кодекс, а ти полетиш до якоїсь іншої планети та терафоруєш її. Ти рятуєш Криптонську расу, а я – Землю.
Зод: Ке класна ідея. Але якщо ми здійснимо її, буде кінець фільму.
Супермен: Здуріти.
(Знову камера, Лоїс ширяє Суперменову печатку у зручно розташовану дірку в стіні)
Джор-Ел: Агов, дякую Я тебе не знаю, але направлю до рятувальної капсули, бо хочу перемінити тут атмосферу, аби допомогти моєму синочкові. Я також розтлумачу тобі, як перемогти Зода, щоб ніхто не дивувався, нащо ти в фільмі потрібна.
Лоїс: Гаразд, я…
Джор-Ел: Будь ласка, припини балачки. Твоя роль все одно зведена до мінімуму.
(невдовзі поламана капсула з Лоїс летить до Землі)
Джор-Ел: Я розповів Лоїс Лейн, як перемогти Зода та послати його корабель назад у Фантомну Зону.
Супермен: Невже? То чом ти не розповіси й мені? Однаково ми тут з тобою балакаємо.
Джор-Ел: Ні.
Супермен: А не хочеш когось врятувати?
Джор-Ел: Ні, мені й так добре.
Супермен: Обидва мої татка мудаки. (відлітає за Лоїс)
Супермен: Так, Лоїс. Ти та хлопець з «Закону й порядку SVU» - робіть те, що батько мені не сказав, як робити, а я полечу поратися з Світозмінною Машиною в Індійському Океані.
Лоїс: Справді? Ти вибираєш ту, що розташована в безпечному місці – а не ту, що стирчить серез найнаселенішого міста Північної Америки?
Супермен: Так. Навіщо ти питаєш?
Лоїс: Ну, тобто – вони ж посилають гравітаційні імпульси, які руйнують будівлі, вбивають всіх, хто в них є, і навіть тих, хто назовні, підіймають на десятки метрів та кидають на землю зі страшною силою!
Супермен: Я знаю, що воно вбиває людей, Лоїс. Саме тому я й лечу до Індійського океану. Щоб знищити його.
(Лоїс ошелешено дивиться, як він відлітає геть)
ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН
Супермен: З чого ця хуйня зроблена – з молекул фулерену?
МЕТРОПОЛІС
(Сотні тисяч забитих, трупи валяються на вулицях)
Перрі Вайт: Допоможіть!
Супермен: Га?
Перрі Вайт: Допоможіть!
Супермен: Ти хто в біса такий?
Перрі Вайт: Я Перрі Вайт з Дейлі Пленет.
Супермен: А, точно. Ти був у трьох сценах, і в кожній поводився як мудило.
Перрі Вайт: Так! То я! Ти мені допоможеш?
Супермен: Трошки зайнятий з руйнуванням Світозмнної Машини, вибач.
Перрі Вайт: Але я улюблений персонаж з Супермену, Перрі Вайт! Врятуй мене!
Супермен: Але я з точки зору свого персонажа ще нічого про тебе не чув, і публіка, якщо ій на тебе не начхати, навряд чи тебе любить. Вибач, я зайнятий.
Перрі Вайт: Але тут дівчина! Це Дженні Олсон! Вона остання в списку улюблених персонажів «Супермена»! Її теж треба врятувати!
Супермен: Авжеж, бо я впевнений, що ніхто не промовив уголос її ім’я, і вона не мала жодної репліки. Зеленої гадки не маю, чому вони показують вас, чуваки, бо, здається мені, всім до сраки, живі ви чи мертві.
Перрі Вайт: Ой. Це боляче.
Супермен: Ага, і зараз болітиме ще більше.
Перрі Вайт: Е?
(На Перрі Вайта падає будинок)
Супермен: Гей, залиште мені парочку хмарочосів, щоб я міг жбурятися в них Зодом.
(Супермен хапає Зода у нельсон)
Зод: Яка ж ти срака!
Супермен: Чого це?
Зод: Пам’ятаєш, як зруйнував корабель з фермою немовлят? Ти вчинив геноцид!
Супермен: Але ж…
Зод: Не алежкай мені! Ти вбив усіх, хто залишився від криптонського народу, крім себе, мене і отих чуваків, що ти їх послав до Фантомної зони!
Супермен: А ти ж хотів убити все людство тією Світозмінною Штукою!
Зод: А знаєш, чому? БО Я, СРАТИ ТОБІ В ПЕЧІНКУ, ЗЛОЧИННИК! Я зло, я тому й роблю такі речі. Хіба ж ти не повинний бути кращим за мене?
Супермен: А що іще я повинний?
Зод: Ну, ти міг би не руйнувати мій корабель, а просто перемогти мене. Потім ти міг започаткувати Криптонський народ знову, на іншій планеті, та навчити їх мирного співіснування з людьми, або щось. Воно було б не так вже й важко.
Супермен: Але я врятував людство!
Зод: Ну, тіпа. Якщо не звертати уваги на те, що місцевість розміром з Манхетен зруйнована до цеглини. І дякувати режисерові, який дробить на руйнацію, ми бачимо незчисленних забитих, яких ти не зміг урятувати. Ти бачив, скільки шарварку ми наробили своєю фінальною бійкою?
Супермен: Ні…
Зод: То хто ж тобі засрав очі? Ой, знаєш, я щойно зрозумів: я лише намагався вчинити геноцид, а ти це зробив! Гарна робота, мудило!
Супермен: Стули пельку! Я новий Супермен – темний та змучений!
Зод: Отут уся, блять, проблема. «Темний та змучений» і «Супермен» не можуть існувати у одному реченні – хіба що це речення «Супермен запросив свого темного та змученого приятеля Бетмена на філіжанку кави».
Супермен: Це нечесно! Люди люблять Бетмена, а він темний та змучений! Чого ж мені не мжна? Я теж хочу!
Зод: Тому, що це докорінно протирічить самій ідеї Супермена! Він має бути кращим за нас, надихати нас, не робити таких само дурних помилок, як і ми! Він має всі причини бути темним та змученим, вважаючи на своє походження та засвідчене ним зло, але він ніколи не втрачає надії та віри – не лише в себе, а в усе людство! Цей дурний фільм одну штуку згадав вірно: що Супермен має втілювати надію. Яку надію ти втілюєш? «Я сподіваюся, що цей прибулець здасться і нашу планету не зруйнують» ? «Я сподіваюся, що супермен переможе машину перш ніж кількість жертв у Метрополісі перевищить мільйон»? «Я сподіваюся, що Супермен не кине Зодом у мій будинок, бо це реальне западло пережити Світозмінну машину та померти через те, що Супермен не дивиться, куди кидає ворогів»?
Супермен: …
Зод: Ти знаєш, ця дурня так мене заманала, що я зараз уб’ю оцю першу-ліпшу родину своїм щойно надбаним вогненним зором.
Супермен: Гаразд. Мабуть, таки тебе треба вбити.
Зод: Ні, трясця тобі! Ти не можеш! Я можу, бо я, суко, злочинник, але ти маєш бути героєм! Ти маєш знайти якийсь спосіб розрулити проблему, не вбиваючи мене! Ти можеш закрити мені очі! Ти можеш відлетіти разом зі мною! І це лише перше, що прийшло мені на думку!
Супермен: Ну, якби ти справді хотів вбити цих людей, ти б міг, знаєш, подивитися прямо на них.
Зод: Я намагаюся! Але ти тримаєш мене за голову!
Супермен: Так, але ж можна рухати очима, не рухаючи головою, еге ж?
Зод: О! Так, точно!
Супермен: У тебе просто тунельний зір, ти не дивишся навкруги.
Зод: Так. Чесно кажучи, я почуваюся трошки дурнуватим. Але це не скасовує того, що я сказав раніше!
Супермен: А знаєш, що його скасовує?
Зод: Що?
Супермен: 130 МІЛЬЙОНІВ БАКСІВ ВИТОРГУ У ПЕРШИЙ УІК-ЕНД, ПАСКУДО!
(Ламає Зодові шию)
Супермен: Отак, начальники?
Кріс Нолан та Зак Снайдер: Саме так, синку!
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments