Ольга Чигиринская (morreth) wrote,
Ольга Чигиринская
morreth

Укрфест триває!

- Нас вирішити тримати подалі від бою, сказав один. Будемо нидіти у вежі Ішала, поки інші б’ються, сказав один…
- Замовкни, - стиха простогнав Алістер. – Ще почує.
- Цей? – Середа кивнула підборіддям на двері. – Нє, цей не почує. З чуйкою в них гиденько. Але щонайменший струс вони відчувають напрочуд добре. Тому ані руш, поки я не скажу.
- Чого це ти? – просипів арбалетник. – Відколи це гноми командують Сірою Вартою?
- Бо вона вже мала справу з ограми, - принаймні, Алістер щосили сподівався у правдивості своїх слів. – Правда, Середо?
- Так, але зазвичай нас було восьмеро. Чи більше. Навіть легіонери не такі причмелені, щоб ходити на огра вчотирьох. Вони хоч і мертві, але не дурні.
Знов загупали важчезні кроки. Алістер витягнув шию, щоб роздивитися… Ні. Величезна потвора крокувала поки що не в бік сходів. Поки що не до них… Огр просто вештався соляром, мабуть, нудьгував. Колотнеча внизу, здається, зовсім його не цікавила.
- Але в нас є маг, - підбадьорливо прошепотів Алістер. – Він вартий чотирьох гномів, хіба ж ні?
Середа наморщила носа. Маг на ймення Хелет навіть не мав права називати бородою те паростя, що вкривало його нижню щелепу. Якщо він і був старший за Алістера, то не набагато, і до вежі Ішала, яку вважали найбезпечнішою ділянкою Остагару, потрапив аж ніяк не через видатне чаклування. Він вмів напустити на ворога памороки та млявість, але для цього потребував «зорового контакту» - тобто, щоб темні поріддя дивилися йому просто у вічі. Не дуже придатне в бійці закляття. Трохи кориснішим було вміння пускати посохом спалахи вогню, але це знов-таки вимагало від нього триматися попереду загону. Зважаючи на те, що він не мав обладунку («Кольчуга заважає мені чарувати!» - «Шрайка твоїй матері, а стріла в тельбухах не завадить тобі чарувати?»), тримати його в авангарді було не дуже доречно. Хоча кілька разів, пустивши вогненого півня з-за рогу, він таки добре став у пригоді. І, нарешті, він умів пускати посохом чарівні стріли, і це був найкорисніший його хист. Щоправда, цими стрілами він не міг вбити з одного пострілу, як могли Середа чи Донован-арбалетник, хоч як би там в нього трусились руки від застарілої пиятики. Але в цих стріл була дуже суттєва перевага над справжніми стрілами: вони не вичерпувалися, не губилися та не ламалися об ворожий обладунок. На відміну від ясенових стріл Середи та кованих шворнів Донована.
Хелет відчайдушно закивав, але вигляд мав не дуже хвацький.
- Можеш звалити на нього балку? – запитала Середа.
- Ні, - розпачливо проказав Халет.
- Кепсько. Донован, скільки в тебе шворнів? Маю сім стріл, - Середа показала сагайдака.
- Штири, - Донован затис три шворні між пальцями, а одного наклав на ложе.
- Що робимо? – Алістер намагався тримати себе в руках. Він був тут єдиним щитоносцем, отже саме він мав зійтися з огром на довжину меча. Не дуже втішна думка.
- Я піду перша, - сказала Середа. – Відверну його увагу. Коли він повернеться до мене, Хелете, пускай вогонь на купу дрів. Не зважай на нас, твоя справа запалити сигнальне багаття. Доноване, ціль йому в пузо, на спині в нього грубезне м’ясо, а череп не пробити. Алістере, спробуй зайти зі спини та урізати під колінами. Як повалимо почвару – вважайте, півділа зробили. Ну… нехай Камінь нас береже.
- Нехай Творець нам посміхнеться… - прошепотів Алістер. – На «раз-два-три»?
- Ні. Просто на «раз», - Середа рвучко підхопилася, вибігла на середину соляру і голосни крикнула:
- Гей, довбешко бичача! Так, се я тобі!
Огр повільно повернувся до неї.
- Позич мені свої роги, хочу зробити лука! – з цим глузливим вигуком Середа випустила в огра стрілу.
Цілила вона в груди, але огр вже набичився, і стріла встряла в плече. Відкинувши непотрібний сагайдак, Середа затисла дві стріли в пальцях лівої руки, одну поклала на тятиву, а решту взяла в зуби.
І зробила вона це все, поки огр мчав на неї щодуха, настовбурчивши голову. Середа не тікала від нього – лише зробила стрибок уліво, і огр впилявся рогами в колону позаду неї. Із крокв полетіли пилюка та мотлох. Алістер прожогом кинувся до огра та черкнув мечем над його колінами. Ледь встиг укритися щитом від карколомного удару – і разом із тим щитом полетів сторчака.
Дзенькнула тятива, огр заревів – Донован ввігнав йому шворня в стегно аж по саме далі нікуди. Поки перезаряджав, Хелет пустів струмінь полум’я на купу дрів, складену заздалегідь та политу маслом. Саме вчасно – Алістер ще не встиг підвестися, і вогонь пройшов над його головою. Сигнальне багаття спалахнуло. Середа випустила в огра другу стрілу, майже впритул, і дременула між колонами. Огр помчав за нею, але втратив рівновагу та знову врізався в колону – то Хелет пустив йому голову обертом. Алістер зробив другу спробу вперіщити тварюку по жижках, і на цей раз йому вдалося. Огр упав на коліно, ревучи з болю, але не втратив смертоносної сили і вхопив Алістера за голову. Ремінь вп’явся у підборіддя і, на щастя Алістера, луснув раніше, ніж огр встиг скрутити юнакові в’язи. Знов Донован і Середа випустили по стрілі, але огр не дав відвернути свою увагу від обраної жертви. Здоровезні пальці стислись на Алістерових стегнах, його відірвало від землі… Він рубав і рубав руку, що його стисла, але хватка не слабшала, це він ослаб від несамовитого болю, і вже нічого не тямив, аж раптом огр із грюкотом простягся на підлозі, а Алістер покотився шкереберть.
- Гей, з тобою все гаразд? – коли кружляння світу довкола сповільнилося, над ним схилилася Середа.
Алістер звівся на рівні ноги, спираючись на неї. Хиткою ходою дістався бійниці, позирнув униз.
Страшне та люте бойовище простиралося внизу, аж поки вистачало зору. Морових почвар неспроста кличуть поріддям темряви: вони люблять нападати вночі, бо звикли жити під землею. І ця битва також точилася при світлі зір та смолоскипів. Верещали шрайки, галасували генлоки, горлали гарлоки, ревіли огри. Це репетування темної зграї майже задушило бойовий клич війська людей. Алістер шукав очима королівські знамена та штандарти Сірої Варти – і не знаходив. І де, шрайка його матері, Логейн зі своїми полками?
Алістер глянув на подвір’я вежі, і серце в нього застигло. Не менше сотні почвар бігло до воріт. Скільки часу в них займе подолати три поверхи?
- Мерщій до дверей, барикадуємося! – крикнув він, але було вже пізно: з десяток почвар ввірвався у соляр.
- Отут і гаплик нам, - спокійно сказала Середа, накладаючи на лука останню стрілу. Донован впав, прохромлений щербатим списом. Один шворень влучив Алістерові у груди, другий пробив Середі плече. Хелет щось заволав несамовито – і, мабуть, від страху та відчаю в ньому пробудилися незнані доти магічні сили. Підлога затремтіла, колони повалилися, крокви тріснули і стеля гунула донизу, погребаючи захисників разом із напасниками.
Tags: Драгон ейдж
Subscribe

  • Почему русские не умеют в национализм

    Главный тезис этого наброса формируется просто: русский национализм - он как морская свинка, у которой, как мы помним, нет ничего общего ни со…

  • О ценностех ея

    Давайте немножко оттолкнемся от хроник скорбной Нины и обратим внимание на интересный факт: когда консерваторы затевают разговор о ценностях, из них,…

  • Культурний шок

    Я рідко сюди пишу, і саме тому покладу це тут, щоб не загубити, бо у Фейсбуці воно швидко спливе за течією часу. Я відкрила для себе ікони Любові…

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 7 comments