Ольга Чигиринская (morreth) wrote,
Ольга Чигиринская
morreth

  • Mood:

I am back!

Посколькуиз-за курсака я все равно не пишу книг, решила вернуться.

Чтобы показать вам, дорогие френды, что времени зря не теряла - вот отрывок из курсовой (даруйте, українською - таке в нас тепер гасло керування):

Перекладач, хоче він цього чи ні, має справу не з абстрактною "книгою" книгою "взагалі", але з книгою певного напрямку, стилю та жанру. Незнання жанроутворюючих рис, поетики, умовностей та художніх засобів, притаманних жанру, приводить нерідко до грубих перекладацьких помилок. Так, З. Рахманова, переклавши російською мовою "Гобіта" Дж. Р. Р. Толкіна, почала перекладати й "Володаря Колець" у дусі дитячої казки, що призвело до фатальних наслідків – загубився не лише дух твору Толкіна, а й сюжет почав розсипатися.
Перекладачеві краще просто не братися за твір, який належить до жанру з незрозумілою йому поетикою та умовностями. Попри всі свої наміри, він буде сприймати книгу цього жанру як щось неповноцінне. Скажімо, перекладач, закоханий в "наукову фантастику", може сприйняти "космічну оперу" як "погано зроблену НФ". У найкращому випадку переклад буде виконано холодно й формально. У найгіршому перекладач прийметься "поправляти" автора, як З. Рахманова прийнялася "поправляти" Толкіна.
Тому, перекладаючи Танаку, треба звітувати собі у своєму ставленні до "космічної опери"(space opera).
Сам термін було впроваджено 1941 року американським критиком Вілсоном Такером як дерогативну позначку для космічної фантастики низької якості. "Отцем жанру" вважають Е. Е. "Дока" Сміта з його епопеєю The Skylark of Space (1928; 1946), але Такер призначав свій термін не йому та не іншим творцям жанру, Е. Гамільтону та Лі Брекет, а численним наслідувачам. З плином часу термін перемінив значення – "космічною оперою" стали називатися фантастичні твори певної спрямованості і з наявністю певних характерних рис: дія у далекому космосі, наявність романтизму, нахил до епічності, ідеалізація героїв, поляризація добра та зла. Проте, ані наявність окремих ознак , ані наявність їхньої сукупності самі собою не роблять фантастичний твір "космічною оперою". Це ставить критиків та літературознавців у певний тупик, з якого ми зараз спробуємо знайти вихід.
Прихильники фантастики, обговорюючи тему між собою, воліють називати космічну оперу жанром. Проте існує низка заперечень щодо питання, чи є жанром фантастика взагалі. З одного боку, фантастиці притаманне те, що утворює жанр, за визначенням М. Гаспарова: " «Исторически сложившаяся совокупность поэтических элементов разного рода, невыводимых друг из друга, но ассоциирующихся друг с другом в результате долгого сосуществования» (Гаспаров М.Л. Избранные статьи. М., 1995). Коли хтось, намагаючись пояснити співбесідникові, до якого роду літератури належить, наприклад, "451 за Фаренгейтом" Бредбері, каже одним словом "фантастика", адресат розуміє, про що йдеться, хоча сам навряд чи спромігся би у темпі мови пояснити, яку саме "сукупність поетичних елементів різного роду" він собі уявив.
З іншого боку, "сукупність художніх норм" за Арістотелем, у фантастиці відсутня. Фантастичний роман оцінюється за художніми нормами роману, фантастична новела – за нормами новели etc. "Фантастика" як така виходить за рамки літератури взагалі – є фантастична драма, фантастичний кінематограф, формат фантастичного телефільму, анімаційного фільму, фантастичної комп*ютерної гри, є фантастичний живопис та графіка, навіть пісенні жанри ("Марш космічних негідників" В. Висоцького, величезне розмаїття пісенних творів за мотивами Дж. Р. Р. Толкіна). Тому ряд літературознавців, серед яких є й письменники-фантасти (О. Ладиженський та Д. Громов) воліють називати фантастику художнім прийомом або творчім методом. Брати Стругацькі в одному з своїх нарисів висловилися так:" Нам представляется, что фантастика есть отрасль литературы, подчиняющаяся всем общелитературным законам и требованиям, рассматривающая общие литературные проблемы (типа: человек и мир, человек и общество и т.д.), но характеризующаяся специфическим литературным приемом — введением элемента необычного". (Аркадій и Борис Стругацькі. "Фантастика — литература" (1965 г.)
Але й це не є задовільним визначенням: ми знаємо, що введення незвичайного як художній прийом використовується багатьма авторами, проте ані "Майстер та Маргарита" М. Булгакова, ані "Чародійний маг" Кальдерона ніхто не називає фантастичними творами.
Багато хто з людей, приймаючих проблеми фантастики близько до серця, міркує над розв'язанням "жанрової проблеми фантастики". Автор дозволить собі припуститися гіпотези, що фантастика у сучасному розумінні цього слова – це обрання хронотопу.
За Бахтіним, "Вступление в сферу смыслов совершается только через ворота хронотопа" (Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по истор. поэтике // Бахтин М.М. Литературно-критич. статьи. М., 1986; Пространство и время в искусстве. Л., 1988). Саме тому "фантастика" ототожнюється з жанром – обрання хронотопу є суттєвою жанровою ознакою. "Хронотоп в литературе имеет существенное жанровое значение. Можно прямо сказать, что жанр и жанровые разновидности определяются именно хронотопом, причем в литературе ведущим началом в хронотопе является время. Хронотоп как формально-содержательная категория определяет (в значительной мере) и образ человека в литературе; этот образ всегда существенно хронотопичен» (Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худож. лит., 1975).
Обрання фантастичного хронотопу утворює жанр фантастики не лише в кіно, а й у інших, зокрема вищеназваних, видах мистецтва. Обрання певного фантастичного хронотопу утворює суб-жанри, до яких відносять "наукову фантастику" (science fiction), або, як іноді кажуть, "суворо наукову фанастику" ( hard science fiction) "космічну оперу"(space opera), "фентезі" (fantasy), "кіберпанк" (cyberpunk), "паровий панк" (steampunk) etc. Не зупиняючись на різновидах фантастичного хронотопу, перейдемо безпосередньо до того, що визначає певні літературні твори як "космічну оперу" (space opera).
Для даного різновида хронотопу характерні космос, космічний міжзоряний простір або далекі планети як "топос" і умовне середньовіччя як "хронос". Тому для визначення цього різновиду фантастичної літератури ще використовують вислів "stars and swords fiction" – "література зірок та мечів". Простір "космічної опери" – це розкидані по Всесвіту відокремлені один від одного світи. Саме ця розірваність простору, відокремленість світів, їхня замкненість, "анклавність" є суттєвим жанроутворюючим елементом, як і пластичний, гнучкий час, час "авантюрний" за бахтіним. Якщо шукати аналогії в класичній літературі, ми знайдемо її у лицарському романі. Те, що пише Бахтін про час лицарського роману – "Время распадается на ряд отрезков-авантюр, внутри которых оно организовано абстрактно-технически, связь его с пространством также технична" – на сто відсотків справедливо і для "космічної опери"." Здесь мы встречаем ту же случайную одновременность и разновременность явлений, ту же игру далью и близостью, те же ретардации". Космічна опера – це лицарський роман сьогодення. Герой космічної опери – герой лицарського роману, він "авантюрист, но авантюрист бескорыстный (…). Он по самому своему существу может жить только в этом мире чудесных случайностей и в них сохранять свое тождество. И самый «кодекс» его, которым измеряется его тождество, рассчитан именно на этот мир чудесных случайностей". Навіть еволюція "космічної опери" як літературного струменя у руслі фантастики нагадує еволюцію лицарського роману, якою її змальовує Бахтін: так само як на зміну чистій авантюрі Вольфрама фон Ешенбаха або Кретьєна де Труа приходить алегорія де Мена та Данте, на зміну наівним пригодницьким "космооперам" з*являються багатовимірні твори Дена Сімонса та Вернона Вінджа, які не тільки свідомо використовують авантюрний хронотоп лицарського роману, а й переосмислюють його в дусі постмодерна (так, перша книга "Пісень Гіперіона" Дена Сімонса композиційно та сюжетно відтворює "Кентерберійські розповіді" Чосера: семеро паломників дорогою до храму Шрайка на планеті Гіперіон, розказують одне одному свої історії, з яких перед читачем постає видіння великого, страшного та різноманітного всесвіту).
Багато хто з прихильників називає "Сагу про героїв Галактики" "космічною оперою". Передумови для цього є. Так, "Сага" відповідає деяким ознакам космічної опери: дія розгортається на широкому просторі Галактики у віддаленому майбутньому, у наявності є феодальна "галактична імперія", масштабні батальні картини в космосі і навіть двобої на шпагах. Але треба задатися головним питанням: чи наявний у книгах Танаки змальований Бахтіним авантюрний хронотоп? І як Танака використовує його?
На перше питання доводиться відповісти: "так", на друге – Танака користується авантюрним хронотопом з метою поєднати у рамках одного тексту героїв, які є, за суттю, нашими сучасниками та світ, який є нашим світом – його уособлює Союз Вільних Планет – і світ лицарського епосу, поєднаний зі світом "тоталітарної мрії" людей, які ідеалізують імперське минуле Японії. Справді, багато рис у "портреті" Рейху взяті Танакою навіть не з середньовіччя, а з японської Новітньої історії – часів Мейдзі, Тайсьо та Сьова, так само як Союз Вільних Планет – це у багатьох рисах Японія сьогодення. Умовне "майбутнє" дозволяє авторові звести у двобої сучасність та минуле, і авантюрний хронотоп "космічної опери" прислуговується тут якнайкраще.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 30 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →